НТБ КНУТД

Напередодні 14 лютого ‒ Міжнародного дня дарування книги, фонди науково-технічної бібліотеки КНУТД отримали сучасні популярні видання. Особливо радіємо, що це книги Видавництва «ArtHuss», місією якого є «розвивати креативну професійну спільноту, розповідати легко про складне, розширити світогляд читачів і наповнити життя красою та естетикою».

5 лютого 2026 року викладачі факультету дизайну КНУТД та студенти кафедри дизайну інтер’єру і меблів відвідали презентацію книги «Дизайн як бізнес» Катерини Саніної, відомої дизайнерки, бізнес-консультантки, тренерки для дизайнерів і декораторів інтер'єру, засновниця спільноти професійних дизайнерів і декораторів DAH в книгарні «Сенс». Живе спілкування з автором столо унікальною можливістю глибше зрозуміти задум, задати питання, отримати фото з автором.

Дякуємо Катерині Саніній за подаровані НТБ КНУТД примірники книги. «Дизайн як бізнес» ‒ видання, призначене для дизайнерів середовища, висвітлює різні аспекти, з якими стикається дизайнер інтер’єру в своїй творчій діяльності. Праця охоплює теоретичні знання та практичні відомості для формування необхідних компетентностей здобувачів освіти, що навчаються на освітніх програмах спеціальності «Дизайн» в КНУТД. Це також практичний посібник для дизайнерів інтер’єру та власників студій.

Під час Q&A сесії деканка факультету дизайну , доктор технічної наук, професор Калина Пашкевич взяла участь у дискусії щодо майбутнього українського дизайну. Студенти мали можливість почути коментарі авторки Катерини Саніної про досвід і вибір перетворювати творчість на усвідомлений бізнес.

Колектив науково-технічної бібліотеки Київського національного університету технологій та дизайну висловлює щиру вдячність факультету дизайну, деканці факультету Калині Пашкевич, завідувачу кафедри дизайну інтер'єру і меблів Данилу Косенко та студентам за передані подарунки від авторки, поширення і популяризацію професійної літератури!

"В пошуках втраченого сенсу" називається виставковий проєкт українського художника Матвія Вайсберга, організований в НЦ Український Дім за участі НІМЗ "Бабин Яр" до Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту. Виставка мала такий резонанс та таку кількість відвідувачів, що було прийнято рішення про продовження її ще на тиждень, до 22 лютого 2026 року.

Матвій Вайсберг - наш сучасник, наш співвітчизник, людина з оголеними нервами, митець, що пропускає історію українського і єврейського народів через власне серце, тонко відчуває час і відгукується на його виклики. Табір Біркенау-Аушвіц, Бабин Яр, зниклі містечка Литви, України і Білорусі, які залишились в зашифрованих архітектурних деталях старих споруд, залишках старих кладовищ...

Говорячи про Голокост, не можна оминути і тему радянського антисемітизму. Він проявлявся в тому, як вперто замовчувалася трагедія Бабиного Яру, як одразу після звільнення Києва всі цифри були засекречені, а смерті знецінені. Моторошні кадри хроніки початку 50-х рр. в одному із залів виставки показують, як місце розстрілів буквально зрівнюють із землею бульдозерами і заливають відходами цегельного виробництва. Наслідком цих дій стала страшна Куренівська трагедія, в результаті якої загинуло близько 1500 людей. В сусідньому залі немає картин. Там просто звучить музика, симфонія  № 1 "Бабин Яр" Дмитра Клебанова. Вона була написана одразу після закінчення Другої світової війни, в 1945 році, і виконана за життя автора тільки один раз, в 1947 році. Після цього симфонію було заборонено до виконання, а ім'я композитора маргіналізовано.

Серед тем, яким присвячена виставка, не тільки Голокост. Наприклад, цілий зал присвячений Майдану. Цей цикл картин створено з кінця січня і до початку березня 2014 року, за щоденними гарячими враженнями. Картини передають шалену енергетику і напруження тих днів і подій, найдраматичніші їхні моменти.

В експозиції виставки багато зовсім нових картин, присвячених Києву, війні, блекаутам і тривогам, київським вікнам, небу, хмарам...

Зворушлива історія написання циклу "Дорожній щоденник". Ще перед початком повномаштабного вторгнення автор, людина старшого віку, на кілька днів виїхав за кордон, і коли все почалося, як і всі, дуже емоційно переживав події в Україні. Він купив у Польщі набір чорного картону, і кожен день писав по картині, на яких і біль, і горе, і страх, і віра в Перемогу, і смерть, і життя... Після того, як останній аркуш було використано, художник повернувся в Київ. Він бере дуже активну участь у волонтерському русі, передає картини і кошти для ЗСУ, розповідає світу про нашу війну.

Матвій Вайсберг торкається в своїй творчості філософських і релігійних тем, переосмислює Творення світу, пише пейзажі і портрети, серед яких виділяються портрети сина і батька, так схожих один на одного.

Цілком в контексті наших реалій на виставці дуже холодно. Цей холод навіть здається спецефектом виставки, організованим для глибшого розуміння думки автора. Але це, звичайно, не так. Просто майте це на увазі, коли в останні дні виставки завітаєте на неї, щоб побачити все на власні очі! Одягайтесь тепліше і глибоких вам вражень!

Текст : Олександра Чепілко

Зробіть благородну справу & поділіться частинкою кохання:

подаруйте КНИГУ бібліотеці!

 Подарована Вами книга стане не просто подарунком бібліотеці

вона відкриє

новий світ наукових знань & красу художнього слова

для читачів

науково-технічної бібліотеки КНУТД.

P.S. НТБ КНУТД із задоволенням ділиться вже отриманим подарунком: дизайн плакату «Подаруй бібліотеці «книгу!» розроблено нашою читачкою - студенткою Київського фахового коледжу мистецтв та дизайну КНУТД, факультету графічний дизайн Анастасією Кудровою.

Щорічно 11 лютого у світі відзначається Міжнародний день жінок і дівчат у науці ‒ International Day of Women and Girls in Science.

Цей день «заснований для того, щоб досягти повного і рівного доступу жінок і дівчаток до науки, а також забезпечити гендерну рівність і розширення прав і можливостей жінок і дівчат» (з резолюції 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН від 22 грудня 2015 року).

Жінки та дівчата КНУТД є впливовими учасниками системи європейської освіти й глобального наукового простору, які формують академічне середовище університету, гармонійно поєднуючи традиції й інновації, забезпечуючи наступність досвіду та знань, створюючи умови для розвитку творчості, наукових дискусій і плюралізму думок. Такий підхід ґрунтується на принципах рівності та не залежить від статі, віку, расової належності чи віросповідання.

Науковий потенціал спільноти КНУТД спрямований на підвищення науково-технічного рівня університету в умовах воєнного часу та на забезпечення післявоєнного відновлення країни.

Наукові проєкти, реалізовані жінками-вченими в КНУТД, становлять важливу складову науково-освітнього екосистеми університету. Щороку обсяг і значущість цих досліджень зростають, посилюючи внесок у розвиток української науки та зміцнюючи позиції університету в національних і міжнародних рейтингах.

З глибокою повагою та шаною від НТБ сьогодні вітаємо науковиць, докторанток, аспіранток та студенток Київського національного університету технологій та дизайну зі святом, дякуємо за натхненну працю заради розвитку української науки і освіти!

Якщо ви чекаєте від віршів голої правдивої емоції: непричесаної, не завжди красивої, але відвертої - прочитайте поетичну збірку "Абрикоси Донбасу". Всю.

Вона перекладена та опублікована понад 20 мовами, вийшла у Польщі, США, Франції, Естонії, Швеції, Чехії… Разом з музикантом Марком Токарем було створено музичний проєкт «Абрикоси Донбасу».

Вірші поетки шепочуть про мир на Донбасі до 2014 року, і кричать про війну з 2014 року. Вона не милується краєвидами, а пропускає їх через серце, все розуміючи і всьому знаючи ціну. Прочитавши ці поезії, я краще стала розуміти, чому ті, хто там народились, не можуть вирвати Донбас зі спогадів, і з душі.

Традиція дарування книги бібліотеці вважається однією з людських чеснот. Меценатство у цій формі є виявом щирої турботи про поширення знань, підтримку освіти та розвиток культурного простору. Подарована книга стає не просто матеріальним внеском, а символом довіри та інвестицією в інтелектуальний потенціал суспільства. Завдяки меценатам бібліотеки збагачують свої фонди, відкривають читачам нові імена, ідеї та наукові здобутки, виконуючи свою місію осередків просвіти, духовності й безперервного навчання.

Особливо актуальними для спільноти університету, зокрема студентів, є нові наукові здобутки та дослідження, опубліковані у монографіях, періодичних виданнях, підручниках.

Колектив науково-технічної бібліотеки Київського національного університету технологій та дизайну висловлює щиру вдячність кафедрі маркетингу факультету економіки та управління та стейкхолдеру кафедри маркетингу – Ромату Євгену Вікторовичу, доктору наук з державного управління, професору кафедри реклами та зв’язків з громадськістю ННІ журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голові Спілки рекламістів України за подаровані книги у декількох екземплярах. Це монографії видавництва «Студцентр»: «Сучасний маркетинг: тренди, інновації, інструменти» за редакцією Є. В. Ромата, С. Ф. Смерічевського, «Маркетинг у публічному управлінні: генезис і перспективи» авторства Є. В. Ромата, В. М. Бондаренка, Ю. В. Гаврилечка, «Бренд-менеджмент: вимір глобальний, вибір локальний» за редакцією Євгена Ромата та підручник його авторства «Маркетингові комунікації».

Подаровані видання, які вже знаходяться на полицях у читальному залі науково-технічної бібліотеки КНУТД, містять результати досліджень провідних вітчизняних та зарубіжних (Польща) вчених-маркетологів, присвячених розвитку теоретичних положень і практики використання концепції маркетингу, впровадженню маркетингу у вітчизняну практику публічного управління, концепції бренд-менеджменту; а підручник «Маркетингові комунікації» розкриє базові засади одного з напрямів маркетингової діяльності – маркетингової комунікації.

Кафедрою маркетингу ФЕУ також презентовано бібліотеці окремі випуски першого в Україні маркетингового журналу «Маркетинг і реклама». На шпальтах №4/2025 журналу опубліковано статтю «Рекрутингова реклама в умовах повномасштабної війни: мотивація та креатив» завідувачки кафедри маркетингу та комунікацій дизайну КНУТД, кандидатки економічних наук, доцентки Олени Євсейцевої (у співавторстві)

У публікації розглянута проблематика рекрутингової реклами в умовах повномасштабної війни. Автори торкаються питань ролі соціальної реклами в залученні до лав Збройних сил України та інших силових структур нового поповнення; мотивації, яка при цьому використовується; та чи являється така реклама професійно-креативною і чи має вона бути яскраво-творчою. Влучно-короткий огляд історії створення рекрутингової реклами до аналізу її українського сьогодення зосереджує увагу читача на засобах та формах, які спрямовані на головне: необхідності поповнення кількості захисників України.

НТБ КНУТД щиро і безмежно вдячна за подаровані видання, бо впевнені – вони стануть не просто важливою частиною фонду бібліотеки університету, а й поглиблять наукові знання та професійне зростання студентської аудиторії. Запрошуємо ознайомитися з новинками у читальних залах НТБ КНУТД та скористатися ресурсами для навчання й наукових досліджень.

Бій під Крутами, що відбувся 29 січня 1918 року, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, став однією з найвідоміших подій Першої російсько-української війни, яка тривала з грудня 1917 по травень 1918 року. Ця війна була спричинена прагненням більшовицького уряду росії підкорити Українську Народну Республіку, проголошену Центральною Радою.

Сили ворога, під час наступу на Київ були у декілька разів більшими (за різними даними, більшовиків було від 4 до 6-7 тисяч проти 520 українських бійців), але це не зупинило молодих Героїв. Бій тривав кілька годин. Втрати більшовиків складали до 300 убитих.  Аби уникнути оточення, українським військам віддали наказ відійти, проте частина студентів, яка брали участь у битві, вийшли на станцію Крути, яка вже була захоплена червоноармійцями. 27 юнаків потрапили у полон, їх катували, а потім стратили.

Завдяки київським студентам, які зупинили наступ більшовиків під Крутами 9 лютого 1918 року був підписаний Берестейський мирний договір, відповідно до якого УНР була визнана  самостійною державою.

Близько 30 юнаків, які були страчені більшовиками, поховали біля Аскольдової могили. Всі вони - герої Крут,  на сьогодні відомо прізвища 20 захисників. Шануємо пам’ять українців, які віддали своє життя у бою за Україну.

Сьогодні українські воїни знову дають бій російським загарбникам по всій лінії фронту та щохвилини доводять - Україна була, є і буде вільною і незалежною!

Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки (об'єднання) Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.

22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель. Адже 22 січня 1918 року вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу.

Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі. Подія основоположна для українського державотворення. Вона повністю руйнує твердження російської пропаганди, буцімто українські землі вперше об’єднав Сталін у 1939 році. Ідея соборності України була ключовою для наступного покоління учасників українського визвольного руху у XX столітті.

Акт Злуки 22 січня 1919 року увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

Соборність передбачає не лише пам’ять про минуле, а й потребує згуртованої спільної праці та взаємодії в сучасній Україні, коли ми, з різних регіонів, спілкуємося, разом працюємо, створюємо знакове і важливе.

Соборність є невіддільною від суверенітету й реальної незалежності народу, вона є фундаментом побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.

Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії.

Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті

Оборона Донецького летовища тривала 242 дні – з 26 травня 2014 року до 23 січня 2015-го. ДАП героїчно обстоювали люди, які виявилися сильнішими за бетон. Їх стали називати «кіборгами». За найпоширенішою версією, так про захисників ДАП казали вороги, які не могли інакше пояснити, чому гарнізон неможливо взяти штурмом.

20 січня 2015 року терористи підірвали бетонні перекриття нового терміналу аеропорту, а 21 січня вщухли останні бої за ДАП. За оцінками генерала, Героя України Олега Мікаца, який тоді командував 93-ю окремою механізованою бригадою, утримання Донецького аеропорту не давало ворогу діяти.
«Найбільші бої за Дебальцеве почалися після того, як упав Донецький аеропорт. І якби там не було українських військових, усе могло закінчитися для України втратою не тільки Дебальцевого, а й інших територій. ДАП сковував сили супротивника», – пояснював Мікац в інтерв’ю ВВС.

Оборона Донецького аеропорту – це тисячі історій хоробрості та звитяги. Одна з них  – утримування протягом двох днів будівлі пожежного депо.
Це була група відчайдухів із 90-го аеромобільного батальйону на чолі з Максимом Ридзаничем «Адамом». Снайпери Віталій Зварич «Рекс», Володимир Коляда «Живчик», Максим Абдуразаков «Абдулла», Анатолій Левчук «Фокс», кулеметники Віктор Левицький «Жмеринка» та ще один боєць із позивним «Вовк» стали останнім бойовим підрозділом, який вийшов із ДАП.
Українські захисники відбили дві атаки противника. Ворог намагався виманити їх із пожежного депо –  вів переговори начебто від імені комбата Олега Кузьміних, який на той момент уже був у полоні. Але «Адам» розкусив намір ворога. Ввечері, обходячи своїх, він попередив, що зранку може бути атака. Запропонував: хто хоче, може піти до зруйнованої вежі та здатися в полон. Усі відмовилися. Командир усміхнувся: «Згоден, хлопці. Краще вмерти людиною, чим животіти покидьком».

Стрілянина та звуки бою біля «пожежки» привернули увагу українського командування. Зв’язку з останніми оборонцями ДАП не було. Їм на підмогу вислали офіцерів-зв'язківців – В’ячеслава Волобуєва на позивний «Окунь», чемпіона України зі спортивного орієнтування, та Максима Бубеля «Єшка». Вони вивели групу «Адама» на підконтрольну територію.
Про подвиг групи «Адама» почали говорити лише після смерті Максима Ридзанича в березні 2015 року. Він загинув біля селища Опитне Донецької області, рятуючи побратима. У 2021 році захисникові надали звання Героя України посмертно.

У боях за Донецький аеропорт загинули 97 українських захисників, ще троє вважаються зниклими безвісти.
Сьогодні на Донеччині тривають криваві бої таких масштабів, яких Європа не бачила з часів Другої світової війни. Як у 2015 році ДАП став символом оборони Донеччини від російських окупантів, так сьогодні фортецями залишаються донецькі міста, зокрема Соледар і Бахмут, які демонструють усьому світові приклад української стійкості та мужності.