НТБ КНУТД

28 лютого 2024 року на запрошення науково-методичного центру Наукової бібліотеки ім. М. Максимовича Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, який здійснює загальне методичне керівництво бібліотеками закладів вищої освіти всіх систем та відомств, Тетяна Букорос, директорка науково-технічної бібліотеки КНУТД, кандидат політичних наук та Тетяна Ткаченко, заступниця директорки взяли участь у методичній раді керівників університетських бібліотек.

Захід відбувся на базі Науково-технічної бібліотеки ім. Г. І. Денисенка Національного технічного університету України «Київський політехнічний інcтитут ім. Ігоря Сікорського». Керівники бібліотек обговорили питання щорічних звітів роботи університетських бібліотек, проблеми розвитку бібліотечної справи. У сприятливій атмосфері відбувся обмін досвідом та чудова екскурсія сучасним простором CLUST Space – розумним мультифункціональним майданчиком, який відкрили для навчання та студентських івентів. CLUST Space є водночас безпечним укриттям з поєднанням функцій коворкінгу, у якому можна проводити різні заходи, лекції, іспити, просто спілкуватися, відчуваючи безпеку. Це партнерський проєкт, реалізований компанією CLUST, Національним технічним університетом України «КПІ ім. І. Сікорського», Дизайн-cтудією Peker Partners Architects.

Понад півтора століття українські художники звертаються до невичерпної, неосяжної мудрості поетичних творів Тараса Шевченка та створюють ілюстрації до його творів. Чи не найкращим ілюстратором творів Тараса Шевченка вважають видатного українського художника, іконописця, графіка Івана Сидоровича Їжакевича (1864-1963). 18 січня цього року виповнилось 160 років з дня його народження.

З  іменем Івана Їжакевича пов’язана ціла епоха в образотворчому мистецтві, він був воістину народним художником із потужним українським духом, і в 1951 р. був удостоєний звання Народного художника України. До образів Шевченкової поезії митець звертався упродовж усього життя  — створив серію полотен, присвячених Кобзарю та неперевершений цикл ілюстрацій до «Кобзаря», за який у 1939 році отримав державну премію

Перші ілюстрації Івана Їжакевича до поем Тараса Шевченка «Причинна», «Гайдамаки» та  «Катерина» з’явились іще у роки співробітництва із петербурзьким часописом «Нива». У такий спосіб вже у 1895-1896 роках художник став невтомним провідником української національної ідеї. Відтоді до творчості Кобзаря Іван Їжакевич повертався майже кожне десятиліття. Автобіографічні Шевченкові поезії «І золотої, й дорогої», «Мені тринадцятий минало» неначе переплелись з його власним дитинством і, зрештою, стали не стільки ілюстраціями, скільки свідченнями епохи. З усіх художніх творів майстра найбільший відгук знайшла його «Катерина». На думку мистецтвознавців, з усіх художників, які ілюстрували однойменний твір Тараса Шевченка, саме Івану Їжакевичу вдалося найбільш глибоко зрозуміти образ Катерини.

Твори Івана Їжакевича, присвячені поету, представлені у Будинку-музеї Тараса Шевченка. Це потужний образ «Перебенді», якого митець малював зі свого батька, «Катерина» — один із 13 створених художником варіантів; експресивні історико-біографічні полотна «Шевченко в майстерні Ширяєва» та «Кріпаків міняють на собак». Цікаво простежити творчий процес митця за двома однойменними творами «Мені тринадцятий минало»: живописний варіант та робота у техніці гризайль.

До 125-річчя з дня народження Тараса Шевченка у 1939 році для оформлення ювілейного видання «Кобзар. Повна збірка поезій», роботу над ілюстраціями одноголосно доручили Івану Їжакевичу. Над оправою і форзацом працював Василь Кричевський. Працюючи в монохромній техніці, методом меццо-тинто автор створив 31 ілюстрацію, які увійшли до нового «Кобзаря». Цикл живописних малюнків до ювілейного видання став вершиною творчого злету майстра. Про граничну вимогливість майстра свідчить наступний факт: за мотивами поеми «Катерина» Іван Їжакевич створив 13 варіантів малюнків, і тільки один з них потрапив до ювілейного видання 1939 року. За ілюстрації до нині вже музейно-рідкісного  видання «Кобзаря» Тараса Шевченка художник отримав державну премію СРСР. Роботи невеликого формату є високохудожніми творами і представляють  унікальну живописну шевченкіану. Ілюстрації до Кобзаря, створені з великою любов'ю до українства, долі українського народу, селянства, жінки-матері,  є чудовим візуальним доповненням творів Шевченка.

Близько 40 оригінальних робіт народного художника Івана Їжакевича зберігаються у фондах Національного музею Тараса Шевченка.

Підготувала Ніна Максимова

Новий Індекс грантів Web of Science надає швидкий доступ до інформації про раніше надані гранти по всьому світу, щоб підтримати зусилля дослідників у пошуку нового фінансування.

Завдяки Індексу грантів стандартизовані дані про гранти, отримані з прямих джерел від більш ніж 400 фінансових установ з усього світу, інтегровані в поточні дослідницькі робочі процеси мільйонів користувачів Web of Science. Дослідники можуть швидко і легко зрозуміти, які гранти були профінансовані, щоб краще диференціювати свої нові проекти та пропозиції, коли вони змагаються за грантове фінансування.

 Відвідайте цей вебінар, щоб дізнатися, як ви можете:

- Глибше зрозуміти, що вже було профінансовано за певною темою

- Ознайомитися з опублікованими результатами раніше наданих грантів

- Переглянути минулу фінансову діяльність разом з широким спектром результатів досліджень за темою на єдиній платформі

- Спростити пошук фінансування завдяки прямим зв'язкам між Web of Science та Pivot-RP

Webinar 7 березня 2024 року 10:15–11:15

Реєстрація

Роздобудько І. Райські яблучка. Збірка оповідань. Вид.друге, доповнене / І. Роздобудько. - Київ : Нора-Друк, 2023. - 224 с.

Напередодні другої річниці початку великої війни, 23 лютого, в Книгарні Є відбулась зустріч з письменницею пані Ірен Роздобудько і презентація її останньої книжки "Райські яблучка". І це дуже знаково, бо перша частина книги - щоденник перших десяти днів війни, який пані Ірен вела в фейсбуці. Він принципово не редагувався, не змінювався, і ввійшов до книжки у тому вигляді, в якому публікувався в ті страшні дні. Щоденник повністю передає тогочасний настрій, а пізніші роздуми і рефлексії розшифровують його. "24 лютого 2022 року.

20.00 Страх притягує страх! Помила чашки. Підфарбувалась. Повісила на балконі Прапор. Хрін вони нас залякають. Кого "накриває" - запрошуємо до нас. Я знайду, чим вас розрадити!". В цьому щоденнику і в цих роздумах - все життя авторки. Погодьтесь, ми всі тоді, сидячи в сховищах, підвалах, ванних і коридорах, прокручували подумки кіно нашого життя, про всяк випадок підводили підсумки, шукали сенси того, що діється, намагались приймати єдині правильні рішення, такі різні для кожного. А потім запасались продуктами, шукали диверсантів, стежили за новинами, панікували, допомагали і підтримували... Тому ці сторінки такі близькі і зрозумілі, бо це як ділитись, захлинаючись, власними враженнями, спогадами тих днів, які перевернули життя.

"Дев'ятий день. 23.00. ...сьогодні я обійняла на вокзалі жінку - красиву і таку ж люто нафарбовану, як я. Не могла випустити її з обіймів. Причепилась і тримала її. Зовсім незнайому жінку. Вона так само хрестила услід потяг. І плакала..."

"Господи, не дай нам ПОТІМ посваритися ані в маршрутці, ані в фейсбуці, ані в черзі, ані на майдані! Збережи нашу нинішню єдність - але у всьому розмаїтті поглядів, калейдоскопі думок, у праві мати свою точку зору. У праві сперечатися і навіть знову протистояти одне одному в своїх уподобаннях, але - з повагою і в єдності.

У спільній маршрутці, на одній, НАШІЙ, землі."

Друга частина книжки - розповіді про Донеччину її дитинства і юності. Про місця, назви яких згодом буде знати кожний - Донецький аеропорт, Завод ізоляційних матеріалів, який потім став концтабором, ДМЗ...

І третя частина - новели різних років про людей. Простих різних людей.

"Саме прості люди завжди (завжди!) обирають долю для непростих. Адже, як свідчить історія від "покарання Христового", вони - завжди у більшості. Вони - найпотужніший електорат диявола, котрий спокушає. Адже простих людей спокусити не складно - хлібом і видовищем. ...прості люди не часто дивляться на три метри далі від носаків своїх чобіт. Інакше вони б перестали бути простими." Але в кожній простій людині є щось і від нас... І краса нашого життя може і є в цьому поєднанні простого і непростого?

Ця книжка легко і швидко читається, хоча розповідає про нелегкі і не швидкі події. Вона - як зимовий вечір з близькою подругою, коли так багато хочеться розказати, і пожалітися, і посміятися, і поплакати... Вечір, коли здається, що взаєморозуміння досягло найвищої точки, і від того на серці тепло, а в очах сльози.

26 лютого в Україні відзначають День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Український уряд затвердив план заходів до Дня спротиву окупації АР Крим та м. Севастополя. Про це повідомила пресслужба Міністерства культури та інформаційної політики України.

"Мета акту — вшанувати мужність та героїзм українців, які проживають у тимчасово окупованому Криму та у Севастополі й відстоюють територіальну цілісність України", — йдеться у повідомленні.

З метою національно-патріотичного виховання здобувачів вищої освіти КНУТД та з нагоди Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, у науково-технічній бібліотеці заплановано низку заходів. Запрошуємо керівників інститутів та факультетів, кураторів, студентство долучитись. Пропонуємо наступні науково-практичні заходи до Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя у 2024 році.

• Міні-лекція: «Крим: історія, хронологія окупації, спротив»; (читальна зала відділу обслуговування навчальною літературою, прим. 1-397);
• Кіно-пошук: «Мій Крим – моя доля» (Аліє Кенже-алі) : перегляд, обговорення  кіноанонсів до ігрових і повнометражних фільмів "Черкаси" (режисер Т. Ященко), "Чужа молитва" (режисер А. Сеітаблаєв), "Депортація 44-46" (режисер О. Моргунець-Ісаєнко) та фільму "Додому" (режисер Н. Алієв), (читальна зала , прим. 1-394);
• Літературна зустріч «Крим у творах українських письменників». Розповідь про книгу Анастасії Левкової «За Перекопом є земля. Кримський роман», читання поезії кримськотатарського народу  (читальна зала, прим. 1-394);
• Інформаційна сторінка: «Крим  і  Україна – єдині»: матеріали  Українського інституту національної пам'яті;
•  Рекомендований список літератури від Інформаційно-бібліографічного відділу НТБ до Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя у 2024 році;
• Огляд  книги Анастасії Левкової «За Перекопом є земля. Кримський роман», (веб-сайт бібліотеки, соціокультурна діяльність, книга дня);
• Тематична виставка літератури: «Крим – це Україна», (читальна зала, прим. 1-394);
• Мистецький огляд до Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя у 2024 році. Виставка про культуру Криму«MIRAS. Спадщина», Скарбниця Національного музею історії України.
  

Заявки, пропозиції щодо дати проведення чекаємо на e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

До уваги користувачів! Інформаційно-бібліографічний відділ пропонує Рекомендований список видань

Книга молодої української авторки "За Перекопом є земля" є одним з найкращих сучасних літературних творів про Крим. Вона така багатошарова, торкається таких вразливих і болючих тем не тільки суто кримських, а й загальноукраїнських, загальнолюдських, етичних, що кожен читач знайде в ній щось своє, особливо близьке саме йому.

Робота над написанням книги тривала понад десять років. Анастасія Левкова опрацювала величезну кількість документів, етнографічного матеріалу, опитала десятки людей. Книга охоплює проміжок часу від початку 90–х до наших днів. В центрі твору – життя, кохання, становлення і пошук самоідентичності однієї кримської дівчинки, дівчини, молодої жінки. Її життя – наче тло, на якому можна спостерігати різні зрізи і сторони соціальних, культурних, освітніх проблем Криму. Багато уваги приділено в творі мовному питанню, розповідається, як важко і складно було відкривати українські класи, умовляти батьків і дітей вивчати українську і кримсько- татарську мови. Іноді дуже непросто складались міжетнічні стосунки. Люди звикли жити в полоні своїх упереджень і стереотипів, особливо старше покоління. "Доцю, ми – русскіє. Ти дружиш із кримськими татарами. А прийдуть націоналісти – і скажуть: тут повинні жити лише українці, а іншим в Криму не місце. Ти такої загрози не бачиш?". Багато розповідається про діяльність російських громадських і "культурних" організацій, яких було безліч в Криму, їх пропагандистську діяльність, промивання мізків кримчанам. Героїня, її подруги, друзі, коханий, такі різні за етнічним походженням, мають протилежні погляди, відповіді на питання, досвід... В кожного свої сімейні історії і таємниці, свої скелети в шафах. Молодь дискутує, сперечається, але всі гаряче люблять свій Крим, своє життя, аж поки...

... наступає той день, коли всі вони стають перед вибором, як далі жити, де жити, на чий бік стати. Цей день – 26 лютого 2014 року, переломний день в історії Криму, в історії України. В книзі події цих днів описані майже з похвилинною точністю, з точок зору різних етнічних і соціальних груп, різних поколінь.

Оповідь в книзі ведеться від першої особи, але ми майже до останньої сторінки не знаємо імені героїні. Ми знаємо, що її дід і бабуся з Уралу, а отже, ймовірно, росіяни, знаємо, що дід в минулому КДБіст, а батько – сталініст і "совок". А ще вона дуже любить російську літературу, пише вірші і живе саме в цьому культурному контексті. Маючи схильність до мов, вона вивчає кримсько-татарську – мову своїх близьких друзів, українську – мову улюбленої вчительки, знає англійську... І весь час намагається зрозуміти, хто вона, де її серце. І тільки, коли вона знаходить для себе відповіді на всі питання, ми дізнаємося її ім'я. Яке? Про це ви дізнаєтесь, коли прочитаєте книгу "За Перекопом є земля". І ще – чому саме так вона називається. "Ми, хто виросли на Дідах Морозах, а не Святих Миколаях..., ті, хто слухали у підліцтві Земфіру і "Сплін" а не "Аква-Віту" і "Скрябіна", і "Океан Ельзи" відкрили для себе з російського серіалу "Брат",... читали Купріна і Пєлєвіна, а про Курбаса і Андруховича дізналися вже дорослими, ми                          не п р и м а ж е м о с ь. Ми д о л у ч и м о с ь...

І, може, нам будуть снитися сни російською, але під "Ще не вмерла" рука сама тягнутиметься до серця. Нас не розчулить "Матушка россия", зате "Червона калина" пройматиме до кісток. Ми долучимось – ми виберемо українську мову і українську культуру, хай не як мову й культуру своїх батьків і дідів, бо родинні історії – болісні і суперечливі, – а як мову своїх дітей. Тож нашим дітям не доведеться відкинути звичне з колиски, шукати нових себе, видлубувати культуру своїх справжніх предків або й не предків, а просто сусідів, і наші діти вже не каратимуться відчуттям: я – примазався, я – примазалась".

Щороку, 21 лютого, світова спільнота відзначає Міжнародний день рідної мови.

День був встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.

21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці. Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат  еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

Рідна мова – це надбання наших предків, вона пов’язує людину з її народом, попередніми поколіннями та водночас є потужним ідентифікатором.

Згідно зі статтею 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова».

Стаття 10 - Конституція України

Протягом багатьох віків українці боролися за право розмовляти, писати, читати рідною мовою. І тепер мільйони людей вільно послуговуються українською мовою як у нашій країні, так і за її межами.

Сьогодні, під час повномасштабного вторгнення, ми мусимо знову  ставати на її захист: Слова Ліни Костенко - «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», сприймаймо як застереження та робімо все можливе, щоб зберегти рідну мову!

“Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема” - Володимир Сосюра. Ворог добре знає: відібравши мову, він привласнить собі душу народу, його культуру й традиції, а також історію.

Науково-технічна бібліотека КНУТД  у своїй щоденній роботі  керується Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Ми спрямовуємо свою роботу на збереження та популяризацію  рідного слова, продукування моди на українську мову. Обслуговування читачів, наукова і соціокультурна робота, книжкові виставки, сайт та соціальні мережі – українською мовою!

Науково-технічна бібліотека КНУТД працює над списанням книжкового фонду мовою агресора, прибрала її із фондів відкритого доступу, та не видає користувачам.

Приємно зазначити, що серед наших читачів зростає популярність української сучасної художньої літератури. Особливу увагу привертають видання про російсько-українську війну, написані під час повномасштабного вторгнення.

У бібліотеці підготували виставку, присвячену питанням вивчення української мови, а також запропонували учасникам спільноти взяти участь у флешмобі «Улюблене українське слово» на сторінці НТБ КНУТД у Facebook: написати у коментарях слово з української мови, яке подобається або є рідко вживаним (в разі потреби пояснити його значення).

Плекайте та любіть рідну мову:

«Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її». - Олесь Гончар

«Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить». - Олександр Олесь

«Мова росте елементарно разом з душею народу». -  Іван Франко

26 лютого в Україні відзначають День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Пам'ятна дата на річницю проведення мітингу кримських татар та українців у місті Сімферополі на підтримку територіальної цілісності України, встановлена 2020 року Указом Президента України № 58 на вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі.
Кримськотатарський народ – корінний в України, чиє походження та історична доля нерозривно пов’язані із Кримом і Північним Причорномор’ям. Вони не визнали тимчасової окупації та порушень прав людини й норм демократії, за якими живе весь цивілізований світ. Повернення Криму до України неодмінно відбудеться. Крим – частина України і вона буде звільнена від окупанта.
Традиційна культура кримськотатарського народу століттями поєднувала риси різних цивілізацій: середземноморської, близькосхідної, центральноазійської, але на своєму історичному шляху вона зберегла власну ідентичність та самобутність.  
З метою широкого ознайомлення з історичною спадщиною та сучасною культурою Криму до цієї дати відбуваються інформаційно-освітні заходи, як-то обговорення книг, перегляди фільмів, мистецькі виставки.
Доповнити знання про кримськотатарську історію та культуру можна всім охочим, відвідавши у Національному музеї історії України виставку про культуру Криму «MIRAS. Спадщина». Цей захід є спільним проєктом із ГО «Алєм», яка опікується захистом і популяризацією кримськотатарської нематеріальної культурної спадщини, має на меті показати культуру кримських татар як живе явище з безперервними традиціями, які досі впливають на цінності суспільства, є частиною повсякдення, політичної культури та взаємин із навколишнім світом.  Партнерами проєкту є Скарбниця Національного музею історії України, Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.

На виставці вперше представлено найбільшу на материковій частині України колекцію предметів кримськотатарського ювелірного мистецтва й побуту XIХ – початку XX століть, вражаючі зразки традиційного одягу. Тут можна побачити срібні к’ушаки (жіночі пояси) та топеліки (навершя жіночих головних уборів), які вражають витонченістю роботи в техніці кримськотатарської філіграні (ХІХ – початок ХХ століття, колекція Скарбниці). Також демонструються срібні футляри для Корану та чоловічі амулети, посуд для кавування,  зразки вишивки золотом.
Відвідувачі можуть ознайомитися зі звичаями, мистецтвом, релігійними та світоглядними традиціями корінного народу Криму завдяки багатим орнаментальним композиціям, дізнатись про значення символів традиційного орнаменту Орьнек, який створювали не лише як елемент інтер'єру. Майстри вкладали у свої роботи глибокі сенси, близькі українцям: прагнення благополуччя, міцної родини, безпеки й захисту, поваги до старших, здоров’я, зв’язку з природою та батьківщиною.

Виставка складається також із  літографій художника Фрідріха Гросса, нащадка німецького колоніста, на яких представлено традиційний світ кримських татар першої половини ХІХ століття, коли була жива спадщина ханських часів. Зауважимо, що чимало із зображених Фрідріхом Гроссом пам’яток були знищені у процесі російської колонізації.

Відвідувачі виставки зможуть переконатися в обʼєднуючих сенсах мистецтва, побачити спільності народів у образі мислення, почуттях та цінностях, притаманних як українцям, так і кримським татарам. У мирі, злагоді та єдності нації розвиваються та міцніють, збагачуються їхні культури та народи.

Виставка відбувається у Скарбниці Національного музею історії України за адресою вул. Лаврська, 9, корпус 12, відкрита з вівторка по неділю з 10:00 до 17:00 і триватиме до червня 2024 року.

Шановні колеги!

14 лютого - Міжнародний день дарування книг об'єднує усіх поціновувачів книг та друкованого слова.

Запрошуємо вас проявити добровільну ініціативу дарувати книги. Ваші видання отримають нове життя в руках вдячних читачів.

Гасло проєкту - Подаруйте бібліотеці сучасну українську книгу!

Проєкт триватиме з 14 по 29 лютого 2024 року.

З повагою та вдячністю НТБ КНУТД (прим. 1-0224).

У Національному музеї «Київська картинна галерея»  відбувається виставка українського митця вірменського походження Бориса Єгіазаряна «Гранат. З рубінів і перлів», присвячена Сергію Параджанову, кінорежисеру і митцю. Борис Єґіазарян - художник-графік, живописець та колажист, він народився у Вірменії, навчався живопису в Пітері, потім у Києві, де оселився і плідно працює вже багато років. Учасник численних виставок в Україні і за кордоном. Роботи представлені в колекціях Київської національної картинної галереї, Вінницького музею мистецтв, Музею Сергія Параджанова в Єревані, Національної галереї Вірменії. Барви картин в експозиції надзвичайно світлі та яскраві, а сюжети водночас наївні і символічні.  Простір емоційного, сповненого почуттів живопису переплетений і доповнений наявністю реальних предметів, якими Борис Єгіазарян збагачує свої твори. Художник полюбляє колажі, асамбляжі і не приховує, що в цьому наслідує Сергія Параджанова. Навіть  концепцію цієї виставки створювали, надихаючись поетичними кінострічками Сергія Параджанова, тому кожна зала розкриває різні аспекти творчості художника – наче сцена з фільму про творчість Бориса Єгіазаряна.

З початку повномасштабного вторгнення Борис Єгіазарян неодноразово організовував благодійні збори на допомогу нашим військовим, які знаходяться в гарячих точках. Протягом виставки відбудеться благодійний продаж картин художника, всі кошти будуть передані на потреби ЗСУ. Виставка триватиме до 25 лютого 2024 року.

Підготувала Ніна Максимова