НТБ КНУТД

Меморіал пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу На Либідській площі в Києві

18 травня в Україні відзначають День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. У 2025 році виповнюється 81 рік від трагічних подій – депортації кримських татар із території Кримського півострова, здійсненої радянським тоталітарним режимом у 1944 році.

Вивчення історії депортації та її наслідків є важливим не лише для формування історичних знань, а й для розвитку у здобувачів вищої освіти громадянської свідомості, чутливості до питань прав людини та національної пам’яті. Це особливо актуально в умовах триваючої російської окупації Криму та війни Росії проти України.

Депортація кримських татар 1944 року стала одним із наймасовіших злочинів радянського режиму, наслідки якого залишалися незагойною раною аж до 2014 року. Після початку новітньої російської окупації кримські татари знову опинилися перед загрозою: Російська Федерація практикує «тиху» депортацію, переслідуючи, залякуючи й витісняючи найактивніших представників народу. Страх обшуків на світанку, арешти, насильницькі зникнення та мобілізація до ворожої армії призвели до ретравматизації цілого народу, викликаючи болісні спогади про трагедію 1944 року. І немає впевненості, що агресор не спробує повторити злочин у ще масштабнішій формі.

Депортація кардинально змінила демографічний та культурний ландшафт Криму. Але разом із тим вона стала частиною спільної історичної пам’яті українців і кримських татар. Обидва народи зазнали злочинів тоталітарних режимів, спрямованих на винищення ідентичності, культури, мови.

Вшанування пам’яті жертв депортації – це продовження боротьби за право бути собою, це пам’ять про наші спільні трагедії: від зруйнування Запорізької Січі до повномасштабної війни 24 лютого 2022 року. Депортація кримських татар – це не лише про фізичне переселення. Це насамперед про намагання знищити саму суть народу: його ім’я, гідність, право на існування. Радянська влада, як і сучасна Росія, прагнула стерти кримських татар із історії, як нині заперечує саме існування українського народу.

Голод, репресії та “розстріляне відродження”. Які сторінки історії передували депортації 1944 року

Депортація кримських татар

Чому сталася друга окупація Криму в 2014 році. Хронологія

Матеріал Ukraїner Позбутись непокірних. Як росіяни витісняли кримських татар (відео).

Онлайн-архів “Tamırlar” (картини, відео, фото, спогади депортованих)

Інформаційні матеріали до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Художній фільм “Хайтарма” (2013)

Документальний фільм “ARZU | МРІЯ” (2018)

Документальний фільм "Самоповернення в Крим" (2021)

Документальний фільм “Крим, як це було” (2018)

“Пам’ятаємо! Перемагаємо!”

8 травня Україна відзначає День пам’яті та перемоги, вшановуючи загиблих у Другій світовій війні 1939–1945 років.

Цей день встановлено Законом України у 2023 році на знак солідарності  з Європою в пам’ятанні про ту страшну трагедію в історії людства. Символом памʼяті про Другу світову війну з 2014 року в Україні, як і в Європі, є мак памʼяті.

Понад 10 років тому Україна долучилася до традиції відзначення перемоги над нацизмом в європейському дусі – не святкуємо, а вшановуємо. Саме так у суспільстві усталилося сприйняття 8 травня та Другої світової війни крізь людський вимір, з акцентом на ролі людей, котрі боролися проти нацизму. У День пам’яті та перемоги Україна традиційно вшановує їх, висловлює повагу та вдячність усім борцям із нацизмом, увічнює пам’ять про загиблих воїнів і жертв найкривавішої і найжорстокішої в історії людства війни.

Друга світова розпочалася для України нападом нацистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 року і бомбардуванням німецькою військовою авіацією Львова та інших наших міст. А з 22 червня 1941-го після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. Близько 7 мільйонів осіб було мобілізовано за роки війни з України до Червоної армії. Кожний другий із них загинув, а кожний другий із тих, хто залишився живим, отримав інвалідність.

День пам’яті та перемоги – це нагадування, що Друга світова розпочалася внаслідок домовленостей двох тоталітарних режимів: націонал-соціалістичного (нацистського) у Німеччині й комуністичного в СРСР, а також мовчазного небажання найпотужніших держав світу чинити спротив агресорам. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

На початку війни український народ, не маючи незалежної держави, був розділений між кількома країнами. Нацисти і комуністи, що однаково не рахувалися з ціною людського життя, у власних цілях та геополітичних іграх використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету. Наші землі вони розглядали виключно як ресурс.

Під час Другої світової війни українці зробили значний внесок у перемогу над нацизмом, відзначилися героїзмом, хоробрістю та самопожертвою на всіх фронтах та в багатьох арміях Антигітлерівської коаліції. Мільйони українців чинили спротив зі зброєю в руках у різних регулярних арміях світу, сотні тисяч боролися в підпільних і повстанських структурах. Майже всі українські підприємства були переорієнтовані на потреби оборони. Українська земля була одним із основних театрів воєнних дій, місцем масштабних битв і найзапеклішого спротиву.

Вигнання нацистських окупантів не принесло Україні свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору. Його проявом стали м’ясні штурми «чорносвитників», депортація кримських татар та інших народів із Криму, масовий штучний голод 1946–1947 років, депортації етнічних українців Польщі, повернення репресій, повторна радянізація західної України, спроби знищення Української автокефальної православної та Української греко-католицької церков тощо.

У цій боротьбі ми втратили понад вісім мільйонів українців та представників інших народів, які проживали на нашій землі. В цілому Друга світова забрала життя від 50 до 85 мільйонів людей по всьому світу.

Війна тривала шість років. Перемога над нацизмом була здобута внаслідок неймовірної концентрації всіх сил, взаємодопомоги, консолідації і мобілізації суспільства, солідарності народів та повного переоблаштування економічного, політичного і соціального життя в інтересах боротьби зі злом. Для дотримання правил гри на міжнародній арені і запобігання війнам, геноцидам та порушенням прав і свобод людини держави-переможниці створили  Організацію об’єднаних націй. Україна стала її  співзасновницею.

Жодна країна не може претендувати на виняткову роль у перемозі над нацизмом. Перемога – результат титанічних зусиль десятків держав і сотень народів.

Так само неприпустимими є спроби прикриватися моральним авторитетом переможця в Другій світовій для реваншизму.  Пам’ять про війну має вести не до культу перемоги, а розвивати вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами, а також виховувати сміливість та принциповість у боротьбі з ворогом.

Після нацизму і комунізму світ зіштовхнувся з новою злочинною агресивною ідеологією – нині ми боремося проти російської версії нацизму – рашизму. Він несе загрозу не лише незалежності та суверенітету нашої держави, а й міжнародному правопорядку та безпеці всього людства, сучасного світу та демократії. Ідейним підґрунтям рашизму стало  привласнення статусу “головного переможця”Російською Федерацією і перетворення перемоги над нацизмом на культ, пропаганду війни.

Сьогодні українці зі зброєю в руках захищають не тільки себе, а всі країни Європи від російської експансії і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, більш справедливої, світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над Росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на нашій планеті. Сьогодні в умовах агресії єдиний шлях відновлення миру – перемогти загарбника.

Важливо пам’ятати, що слабкість, страх і нерішучість міжнародної спільноти завжди заохочували агресорів до все більшого розмаху злочинів. Сьогодні світове співтовариство має змогу спертися на той гіркий досвід та історичні уроки для прийняття адекватних безпекових рішень, зокрема щодо російської агресії проти України.

Спільнота КНУТД відзначила День пам’яті та перемоги, вшановуючи загиблих у Другій світовій війні 1939–1945 років.

За ініціативи студентського самоврядування факультету ХБТ 2 травня 2025 р. відбулося чергове засідання літературного клубу.

Чим сучасну молодь могла зацікавити тема «Голодних ігор»?

Книга, написана американською письменницею Сюзанною Коллінз, побачила світ у далекому 2008 році, згодом була екранізована (2012), стала бестселлером як у світі художньої літератури так і у кінематографії. Тоді ще маловідома, незнана серед студентів, та вже вартісна уваги.

Чому варто читати «Голодні ігри»? Ми живемо у жорстких реаліях воєнного часу, в умовах постійного стресу, де події впливають на нашу свідомість. Як зберегти своє «Я», не втратити людяність, емпатію та інші почуття, які роблять нас  особистістю? Головні герої роману не просто виживають фізично, вони прагнуть залишитися собою, не змінитися під впливом жорстких обставин.   Тож є сенс осмислити, повчитися їхньої життєвої сили.

Події антиутопічного роману розгортаються у майбутньому. Осяйний Капітолій, столиця країни Панем, щорічно організовує реаліті-шоу на виживання - «Голодні ігри». Кожний з дванадцяти округів змушений обирати трибутів - по одному хлопцю та одній дівчині віком від дванадцяти до вісімнадцяти років. В живих залишиться  тільки один учасник.  Глядачам байдуже, хто саме переможе, головне – видовище!

Захоплива, динамічна книга вразила своєю глибиною. Фантастика, яка описує тиранічний режим з його жахливими реаліями: тотальним контролем, округами за колючою сіткою, важкою працею, голодом, повною безправністю… Ніби вигадка, та щось дуже нагадує нашу власну історію.

Однозначно рекомендуємо до прочитання! Альтернативою стане перегляд кінострічки з однойменною назвою «Голодні ігри», яку варто побачити хоча б заради жесту спротиву та поваги - «тризубу».

25 квітня 2025 року в Київському національному університеті технологій та дизайну в рамках відзначення Міжнародного дня ДНК удруге відбувся науковий семінар із участю зарубіжних колег.

Захід було проведено з метою відзначення ювілею видатного діяча світової науки Феодосія Добржанського (1900–1975), найвідомішого співавтора синтетичної теорії еволюції та для:

• популяризації ролі та внеску українських науковців у контексті формування генетики;
• висвітлення історичних і наукових аспектів відкриття структури ДНК;
• ознайомлення із сучасними досягненнями постгеномних технологій.

У семінарі взяли участь 57 учасників, зокрема представники таких закладів вищої освіти: ННЦ «Інститут біології та медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, Кембриджського університету, Кембрідж, Велика Британія; Ратгерського університету, Нью-Йорк США, Київського коледжу Технологічного університету Цілу, КНР. З вітальним словом від керівництва університету до учасників наукового семінару звернулася Тетяна Деркач, декан факультету хімічних та біофармацевтичних технологій, доктор педагогічних наук, професор. Тетяна Михайлівна наголосила на важливості заходу, який відбувається другій рік поспіль у рамках реалізації освітньо-наукового культурологічного проєкту «Стежками видатних земляків-науковців» та побажала плідної і цікавої роботи. Модератором наукового семінару виступила Тетяна Щербатюк, голова оргкомітету семінару, професор кафедри біотехнології, шкіри та хутра КНУТД, доктор біологічних наук, професор.

Професор Кембриджського університету Алла Мадіч, Professor Assistant, DSc in Biotechnology, PhD in Physiology, Currentposition: Advanced Research Assistant-Transgenic Technologist. The Genetics Department, the University of Cambridge, UK, біотехнолог, чиє ім’я вписано в Енциклопедію Сучасної України, відкрила Міжнародний семінар яскравою та насиченою доповіддю «Кембридж – колиска відкриття подвійної спіралі ДНК. Епігенетика і Геноміка».

Дистанційно у роботі семінару взяли участь Аліна Драпогуз, студентка першого медичного факультету Національного медичного університету імені Богомольця; Іветта Камєнєва і Катерина Бірченко, студентки другого медичного факультету Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, які під науковим керівництвом Анатолія Єгоренкова, доцента кафедри медичної і біологічної фізики та інформатики НМУ імені О. О. Богомольця підготували відеоматеріали – навчальні ролики про рентгеноструктурний аналіз ДНК та фізичну природу генетичного коду.

Приємно усвідомлювати, що КНУТД став науковим майданчиком, де вперше були оприлюднені невідомі сторінки біографії всесвітньо відомого генетика-еволюціоніста Феодосія Добржанського, автора важливої формули «Ніщо в біології не має сенсу, окрім як у світлі еволюції». Саме Микола Денисенко, член Спілки журналістів України, краєзнавець-дослідник з Немирова, презентував раніше невідомі факти під час третьої експедиції наукового проєкту «Стежками видатних земляків-науковців» активу КНУТД.

Доповідь «Рід Добржанських XVIII – XX ст. Місто Немирів – батьківщина Добржанського Феодосія Григоровича» – фрагмент книжки, над якою працює Микола Федорович.

Із 1927 року життя нашого видатного ювіляра Добржанського було пов’язане із Сполученими Штатами Америки. Про цей період діяльності розповів Роман Широков, голова Мед-біо секції Наукового товариства «Shevchenko Scientific Society», співзасновник «Genetics Club», доцент кафедри фармакології, фізіології та нейронауки Ратгерського університету, Нью-Йорк США. Пан Роман розкрив «Три питання до Великого Об’єднувача» та обґрунтовано розповів про Феодосія Добржанського як науковця, гуманіста і філософа.

Науково-практичну частину семінару відкрив Ігор Грецький, доцент кафедри біотехнології, шкіри та хутра Київського національного університету технологій та дизайну, кандидат біологічних наук, доцент із доповіддю «ДНК людини і шимпанзе: історія еволюційної спорідненості». Пан Ігор ґрунтовно проаналізував результати синтезу біоінформатики, генетики та еволюційної теорії.

Медичними аспектами сучасної етногеноміки зацікавила учасників семінару Далія-Афаф Зегар, студентка КНУ – ННЦ «Інститут біології та медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Другий рік поспіль у заході  до Міжнародного дня ДНК у КНУТД беруть участь іноземні студенти, які навчаються в університеті на освітній програмі «Біотехнологія». У цьому році Чен Жіхан, переможиця відбіркового конкурсу, надіслала відеопрезентацію доповіді із аналізом галузей біотехнології, у яких китайські фахівці активно використовують генетичну інженерію.

У роботі заходу взяли активну участь студенти та викладачі факультету хімічних та біофармацевтичних технологій, інституту культури і креативних індустрій, факультету дизайну КНУТД та науково-технічної бібліотеки, зокрема Олена Котвицька, завідувачка відділу інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення науково-технічної бібліотеки, автор принту «Наукова мапа України», презентувала футболки з символікою проєкту «Стежками видатних земляків-науковців».