До Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та м. Севастополя у 2025 році
Знайомство з історико-культурною спадщиною українського народу та держави – одна із форм національно-патріотичного виховання молоді в КНУТД. Тому виставка "Скарби Криму. Повернення" у Скарбниці Національного музею історії України на території Києво-Печерської лаври у рамках заходів до Дня спротиву - відкриття духовних скарбів, розумінням української ідентичності та обов’язкової Перемоги.
Відкриттю виставки передували знакові та символічні події: оголошення Верховним судом Королівства Нідерландів 9 червня 2023 року, після майже дев’яти років судового процесу, остаточного рішення про повернення кримських скарбів Україні. РФ прагнула незаконно привласнити культурні цінності України за допомогою «кримських музеїв» з вимогою передати в окупований Крим так зване «скіфське золото». Рішення ухвалили на користь України: «Це є додатковим свідченням підтримки з боку Європи територіальної цілісності нашої держави й неприпустимості та безпідставності зазіхань агресора та його маріонеток на наші культурні надбання".
Виставку артефактів «Скарби Криму. Повернення», свідків нашої тисячолітньої історії, що розкривається через культуру багатьох народів, відкрили у липні 2024 року. На ній представлено 565 безцінних експонатів із чотирьох кримських музеїв – Бахчисарайського історико-культурного заповідника, Центрального музею Тавриди (Сімферополь), Керченського державного історико-культурного заповідника та Херсонесу Таврійського (Севастополь). Вона триватиме до остаточної деокупації Криму, після чого повернеться до півострова.
Знайомство з виставкою розпочинається з історії повернення культурної спадщини до України та висвітленням дійсності тимчасово окупованих територій. Історичні матеріальні скарби були знайдені під час археологічних досліджень Криму впродовж 19–21 століть. На сьогоднішній день РФ та її окупаційна адміністрація здійснює незаконні археологічні розкопки й розвідки на території півострова, що спричиняє руйнування об’єктів культурної спадщини України. Також окупанти проводять незаконні реставрації таких об’єктів задля викривлення історії Криму та демонстрації її «російської» складової. Масштаби такої «діяльності» представлено на карті окупованої археологічної спадщини України в Криму".
Реалії війни у світі історичної культури промовисто нагадує скриня з табличками-оголошеннями про роботу (закриття) музею під час війни, та бойовими «предметами», розміщена в одному із виставкових приміщень музею.
Екскурсія занурює у багатотисячолітню історію. Вік експонатів (до двох тисяч років) повідомляє, що скіфське золото насправді – не тільки золото, а й срібло, бронза, кераміка, каміння, дерево, що робить колекцію унікальною. Широке розмаїття стосується не лише матеріалів, із яких виготовлено речі, а й їх приналежності давньогрецьким, давньоримським, пізньоскіфським, сарматським, гунським та готським народам, що символічно перегукується із багатонаціональністю жителів сучасного Криму.
Візитівкою експозиції є акротерій - двобічне зображення жіночої напівфігури, нижня частина якої ніби «проростає» спіралями та закінчується квітами. Вчені припускають, що міфічна фігура уособлює рослинний світ, пов’язаний з богинею родючості, та порівнюють її із босфорською Афродитою Апатурою. Пам’ятка датується I - II століттями нашої ери (Пантікапей, м. Керч, АР Крим).
Неймовірним відкриттям для кожного відвідувача стане непомітний на око, але такий відчутний духовний зв'язок з давніми пращурами: вони, як і ми, сучасники, любили свою країну, були сміливими воїнами, поважали традиції, цінували красу, оточували себе комфортом.
Національні скарби світового значення – надбання всіх українців!
Своїми враженнями про екскурсію музеєм (12 лютого 2025 року) поділились представники студентського профкому КНУТД на чолі з Тетяною Сінкевич, завідувачки відділів бібліотеки: Людмила Крехова та Олександра Чепілко.
Химерна книга. Химерний світ. Химерний, болючий і гіркий. Гіркий від суєру, від страждань, від неможливості повернутися назад, або хоча б згадати. Згадати, хто ти, ким ти був, хто винен в тому, що світ невідворотно змінився. Кіммерик. Колись квітучий край зараз отруєний суєром - речовиною, що схожа на рожеву сіль - відмежований від материка морем і суєрним куполом. Більшість живих істот або загинули, або стали потворами - засоленими. Суєр диктує, як існувати в цьому світі, бо жити в ньому неможливо. Це не життя. Головне в цьому виживанні - вода, а її мало. Критично мало. Провалюєшся в цей загрозливий і непевний світ, разом з головним героєм - Талавіром. Він - Старший брат, незмінений - має спуститися вниз, в Дешт. Має кілька завдань від очільника "Матері вітрів" - літаючої бази Старших братів, що раніше була підводним човном. Він має розслідувати і покарати того, хто вбив Старшого брата, що був відправлений з якоюсь місією в Дешт, щоб знайти легендарний артефакт - Золоту колиску, яка дає беззаперечну владу над цими землями, і знайти геніального вченого Мамая, який зник десь в Кіммерику на самому початку суєрного прориву в цей світ. Як на мене - забагато для однієї людини, хай і добре підготовленої. І Дешт не поскупиться на загадки, смертельні небезпеки і проблеми. Незміненим він почав свій шлях у Дешті, але його неможливо пройти не змінившись. Суєр, який спотворив цю частину світу, відібрав у засолених пам'ять. Про те, що було - пам'ятають уривками, та й на ці уривки покладатись не можна. От тітка Валька тільки і пам'ятає, що вона до появи суєру куховарила в шкільній їдальні. Але що вона там готувала - стерлося з пам'яті, ніби і не було. Зате зараз вона засолена, і відьма, і має дві пащеки. Дешт сповнений неприємних сюрпризів. Є ще кілька ліній з іншими героями, проте вони всі переплітаються між собою. Світ, в якому сталася ця катастрофа, має надто багато загадок. Важко в цьому постапокаліптичному світі вгадати Крим. Проте деякі ознаки все ж є: це назви місць Ак-Шейх, Кара-Меркит і Кара-Тобе, та й сам Дешт, а ще Болбочан і генерал Григоренко, та й деякі інші згадані в книзі персони, що мали вплив на історію Криму в нашій реальності. Міф про Чорну Корову і легенда про Золоту колиску знайшли своє місце в цій однозначно альтернативній історії Криму. Читалося важкувато, інколи втомлювалася від химерності та багатошаровості цього світу. Але книга чіпляє, ще якийсь час після прочитання бентежить відчуття, що не всі сенси зчитала і, можливо, потрібно перечитати...
День Героїв Небесної Сотні відзначають щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента України “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні” від 11 лютого 2015 року No 69/2015 на знак пам’яті про громадян, які загинули під час Революції Гідності у боротьбі за ідеали демократії, права та свободи людини, європейське майбутнє України та завдяки яким було змінено перебіг історії нашої держави.
20 лютого 2014 року в середмісті столиці України загинула найбільша кількість осіб – 48. Їх разом з іншими 54 загиблими та смертельно пораненими учасниками мирних протестів упродовж зими 2013–2014 років і п’ятьма активістами Майдану, які загинули навесні 2014 року, обстоюючи демократичні цінності та територіальну цілісність України, назвали Героями Небесної Сотні.
20 лютого 2025 року минає 11 років від дня масових розстрілів Небесної Сотні на Майдані. Крім того, це 11 років від початку російської агресії. Адже саме тоді, коли на вулиці Інститутській у Києві гинули беззбройні протестувальники, російська федерація розпочала воєнну агресію, анексувавши АР Крим, а згодом окупувавши частину Луганської та Донецької областей. 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна російсько-українська війна, яка триває вже третій рік, несучи українцям смерть, горе та руйнацію. Саме таку ціну платить наша країна за право бути суб’єктом на карті світу та мати власні суверенітет і державність. Одними з перших, які рішуче виступили на захист нашої Батьківщини, були Герої Небесної Сотні.
Вони стали символом світла та перемоги над злом. Разом із героями російсько-української війни, які відстоюють на фронті наше право жити у вільній соборній Україні, вони живлять та зміцнюють нашу віру в Перемогу.
Герої Небесної Сотні стали першими, хто вийшов за межі можливого й засвідчив перед цілим світом стійкість і рішучість громадян України, їхню готовність покласти життя за загальнолюдські цінності, боронячи гідність, свободу та демократію.
Пам’ять про подвиг Небесної Сотні у 2025 році вшановуємо під гаслом:
«Небесна Сотня: Герої першої перемоги у битві, що триває».
День Героїв Небесної Сотні покликаний увічнити людську, громадянську та національну відвагу й самовідданість, силу духу та стійкість громадян, завдяки яким змінено перебіг історії нашої держави, гідно вшанувати подвиг загиблих за ідеали демократії, права та свободи людини, європейське майбутнє України.
Це – день жалоби, оскільки його пов’язано із загибеллю громадян під час Революції Гідності та на початку російської агресії на сході України, але водночас він закликає вшановувати боротьбу за гідне та вільне життя, а також жертовність і відвагу. Чітка громадянська позиція та готовність обстоювати її до кінця – це ті якості, які мали Герої Небесної Сотні та які гідні наслідування.
Загибель Героїв Небесної Сотні змінила суспільну свідомість українців, актуалізувавши значущість таких понять, як право на самовизначення, гідність, свобода, суверенність держави, демократія, європейський вибір.
Свобода – фундаментальна характеристика людського існування, це змога вільного вибору та усвідомлення власної відповідальності за цей вибір. Герої Небесної Сотні зробили свій вибір – виборювати свободу та гідність. Вони загинули за те, щоб Україна розвивалась як вільна демократична держава.
Пам’ять про Героїв Небесної Сотні має бути живою, сприяти громадському активізму, консолідації суспільства та формувати усвідомлення відповідальності кожного за майбутнє України.
Революція Гідності – масовий громадянський протест, який тривав 94 дні – з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Його було спричинено різкою зміною зовнішньополітичного курсу та вектора розвитку держави, а згодом антиконституційними діями влади. Центром подій стали столичний майдан Незалежності та навколишні вулиці – Хрещатик, Михайла Грушевського, Інститутська. Мирні акції почалися під євроінтеграційними гаслами, але згодом перетворилися на тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму президента Віктора Януковича – проти корупції та порушення прав людини. Дії влади, спрямовані на придушення протестів силовим шляхом, призвели до ескалації конфлікту та людських жертв.
Промені Гідності. Світлина з медіаархіву НМРГ
Значення Революції Гідності. Повалення режиму Януковича, за якого зріс рівень корумпованості держави та просувався проросійський вектор розвитку, дало змогу утвердити незворотність європейського шляху України: у 2014 році підписано Угоду про асоціацію з ЄС, 11 червня 2017 року Євросоюз запровадив для громадян України безвізовий режим. А за вісім років після Євромайдану, 23 червня 2022 року, Україна отримала статус кандидата на членство в ЄС. Громадянське суспільство стало потужною силою; набув розвитку волонтерський рух. Було забезпечено вільну діяльність опозиції. Майдан засвідчив, що на шляху до демократії та вільного світу Україна залишила рф далеко позаду. І як тоді, під час подій Революції Гідності, так і сьогодні, українці виборюють свободу у визвольній війні.
Щорічно 21 лютого відзначають Міжнародний день рідної мови. Свято, що підкреслює важливість підтримки мовного та культурного різноманіття та багатомовності. Цей день нагадує про необхідність збереження та підтримки рідних мов, які є невід’ємною частиною ідентичності кожної нації.
З початком повномасштабної війни росії проти України мовне питання залишається актуальним для нашого суспільства: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирають мову» – Ліна Костенко.
Науково-технічна бібліотека КНУТД запрошує своїх користувачів до глибокого вивчення, жвавого використання, дієвого розповсюдження рідної української мови, яка зберігає єдність та міцність нашого народу.
До вашої уваги праці видатних творців, дослідників і популяризаторів української мови. Читання запропонованих видань буде корисним у дослідженні історії мови, правових та соціальних аспектів мовної політики у різні історичні періоди, при знайомстві із глибинною різноманітністю української мови та її охороною.
Берґ Е. Історія Артура Трулава / пер. з англ. Ю. Шекет. Харків : Vivat, 2021. 208 с.
Чи ви любите казки? Тільки відверто! Добрі сентиментальні казки про хороших людей, які прочитуються за один вечір (тільки обов’язково з теплим пледом і гарячим чаєм)! Якщо так, то книга Елізабет Берґ «Історія Артура Трулава» саме для вас!
Світ повен самотніх людей – молодих і здорових, старих і хворих. Іноді вони навіть мають сім’ю, друзів і коханих, але відчуття своєї самотності не завжди залежить від оточуючих, це внутрішній стан. Особливо, коли самотність пов’язана із втратами…
Всі герої цієї щемливої історії когось втратили, всі по-різному ці втрати переживають. Але всі вони, незалежно від віку і становища, відчайдушно прагнуть любові. Справжньої. І прізвисько, яке дали одному з героїв - «Трулав» (True love) - можна сміливо давати кожному з них. І кожному з нас за певних умов. Ну хто із нас не складав подумки ті пазли, коли зі сторони все здається таким простим: кого з ким оселити, оженити, кому чиї гроші віддати, кому кого народити… Читаючи цю добру книжку, можна досхочу повправлятися у складанні тих пазлів і жодного разу не помилитися J . В нас на очах зовсім чужі один одному люди, які дивом перетнулися у цьому Всесвіті: дідусь-вдівець, самотня старенька, дівча-підліток, вчаться спочатку помічати один одного, потім спілкуватися, потім любити, допомагати і піклуватися.
«… кохання…. Кому воно не потрібне? Воно нам усім потрібне, особливо тим, хто це заперечує. Це як мастило…».
«Історія Артура Трулава» – саме та книжка, яку всім нам іноді хочеться не тільки прочитати, а й зустріти цей сюжет у житті, щоб щиро порадіти разом з героями.
«Деякі речі справджуються. Вони можуть утілюватися в інший спосіб, аніж ми собі уявляли, але деякі речі таки стають дійсністю».
Вебінари Clarivate проводяться безкоштовно, українською мовою на платформі ZOOM. Необхідна попередня реєстрація. Передбачено сертифікат учасника за умови присутності більше 90 % основного часу вебінару.
19 лютого
Тестування програми сертифікації
на прохання слухачів надаємо можливість пройти фінальне тестування програми сертифікації, яка відбувался у жовтні 2024 року.
Дві лекції, проміжні тести, та алгоритм розв'язання тестів сертифікації розміщено на сторінці. Можна готуватися в будь-який зручний час. Тести будуть за схожими питаннями, що були в проміжних тестах.19 лютого з 10.00- 20.00 буде відкритий новий фінальний тест, хто набере більше 75 балів правильних відповідей - отримує диплом програми сертифікації. Обов’язкова умова - самостійне виконання тесту. Учасники у яких було виявлено порушення академічної етики дискваліфікуються.
Тема: Значимість співпраці в наукових дослідженнях
Тези: Дослідницькі інститути, грантодавці та урядові організації підтримують відкритий обмін ідеями та сприяють співпраці, роблячи внесок у ріст та розвиток світової науки. На вебінарі обговоримо як оцінювати, виявляти, знаходити потенційні співпраці, покращити видимість власних досягнень, та усувати можливі бар’єри Буде презентовано новий індикатор Collab-CNCI, що допоможе виявити більш ефективний тип співпраці.
Тема: Відкритий доступ, відкрита наука, відкриті дані: виклики часу (Сертифікати не передбачено!)
Вебінар організовано за ініціативи ДНТБ України в рамках Міжнародного Дня відкритих даних
Відкриті дослідницькі дані: як говорити зі скептиками і які найкращі європейські практики ми можемо запозичити. Ірина Кучма, EIFL
«Дані, дані, дані!» Як зібрати, проаналізувати та представити дослідницькі дані професійно. Гарет Дайк, Bentham Science
Відкрита наука в Україні та світі згідно з даними. Web of Science ІринаТихонкова, Clarivate
Відкриті дані та штучний інтелект: аналіз технологічного досвіду впровадження та використання. Ольга Ольшевська, Одеський національний технологічний інститут
Відкрита наука та відкриті дані: turning point. Юлія Главчева, Національний технічний університет "Харківський політехнічний інститут"
Управління даними досліджень: інформація щодо проєктів ДНТБ України. Тетяна Ярошенко, ДНТБ України
Тези: Раз на рік обговорюємо чи можна і навіщо «міряти» науку. Уточнюємо що таке наукометрія, які дані та джерела використовує, що є предметом дослідження, які метрики існують і як вони розраховуються. Зупинимося на основних: імпакт фактор та його варіації, Journal Citation Indicator, квартиль, індекс Гірша, CNCI, beamplots. З’ясуємо причини коректного і некоректного використання наукометрії і які наслідки можуть бути. Побачимо чому важливо працювати з якісними джерелами інформації. Уточнимо як проаналізувати здобутки науковця, установи та країни за допомогою Web of Science та InCites. Обговоримо питання з реєстраційних анкет.
Тема: Пошук спеціалізованого контенту у Web of Science поза Core Collectio
Тези: Платформа Web of Science доповнює Core Collection регіональними, спеціалізованими та іншими колекціям опублікованої літератури. Завдяки розширеному пошуку користувачі можуть відстежувати формування та розвиток будь яких напрямів науки аналізуючи понад 235 млн записів і 2,9 мільярди посилань на першоджерела.
Приєднуйтесь до цієї сесії, щоб дізнатися, як шукати додатковий контент в Web of Science, розширити пошук до нових типів документів (дисертації, патенти, дослідницькі дані, гранти тощо) та аналізувати спеціалізовані баз даних.
Чекаємо на сучасні видання: підручники, наукову та художню літературу, мистецькі видання. З великою вдячністю зустрінемо літературу українською або іноземними мовами (мові агресора – НІ).
Подаруйте своїм книгам друге життя!
Можливо саме Ваша книга стане у нагоді нашому читачу, а бібліотека урізноманітнить свій фонд. Книги можна надавати як в електронному, так і в друкованому вигляді.
Проєкт триватиме з 14 лютого по 29 березня 2025 року.
Горіха Зерня. Шептуха. Київ : Видавництво "Білка", 2025. 368 с.
В ці дні, дні наближення третіх роковин з початку повномасштабного вторгнення, кожен з нас особливо чутливий і вразливий. Раз за разом, проти волі, набігають спогади, як все тоді було: як нас напередодні присипляли і заспокоювали святковими промовами, що війни не буде, як згодом Київ покидали посольства, а потім раптом - перші вибухи, перші укриття в непристосованих підвалах, перші розбомблені будинки... І ті відчуття - страху, гніву і люті. Книга Тамари Горіха Зерня "Шептуха" абсолютно магічна і абсолютно реалістична водночас. Магічна - тому що, по-перше, вона тримає і не відпускає з першої до останньої сторінки, по-друге, вона вся наповнена тією магією, якою спочатку так кортить пояснити все непояснювальне, а потім розумієш, що це - магія людських стосунків, магія дружби, правди, сміливості, вчасної допомоги, слів підтримки, підставленого плеча, магія відповідальності... Реалістична ж, тому що кожна з нас пізнає в Ользі Петрівні, головній героїні, себе. Ми живемо в той самий час, ходимо по тих самих вулицях того самого міста, так само реагуємо на події і маємо ті самі проблеми... Дія роману починається восени 2021 року. Успішна інтелігентна жінка, перекладачка, яка багато що вміє і багато чого знає, тимчасово переїжджає в невелике село без водогону і каналізації, з депресивною назвою Незаможне, в стару бабину хату. До того ж це Сумська область, саме прикордоння з болотами, де люди родичаються, спілкуються і хочуть з усіма "жити дружньо". Одного дня Ольга Петрівна чкурнула туди з наплічником і котячою переноскою в пошуках внутрішньої рівноваги, щоб розібратися в своєму житті, знайти відповіді на складні питання про свою сім'ю, своїх батьків і рідних... В селі її, як і покійну бабу, вважають за відьму, "Шептуху"... Спочатку це лякає, потім смішить, потім дратує... Люди живуть забобонами, вірять телевізору, слухаються батюшку московської церкви, сподіваються, що найстрашніше їх омине. Марно Ольга Петрівна в передчутті початку вторгнення умовляє односельців виїхати, або вивезти дітей, або хоч запастись ліками. Над нею тільки сміються і радять "не розганяти паніку". А потім починається війна. І "Шептуха" стає Шептухою. "Ось так, приговорювала, ось так, як цей дим накриває цвинтар і мертвих його, хай накриє село і всіх його живих. Хай зробить невидимим для злого, хай оточить валами і непрохідними хащами, хай обкладе непролазними болотами, хай заморочить, осліпить і заплутає гвалтівника й убивцю. Щоб нас знаходили тільки ті, кого ми самі запросимо, а чужинці блукали й забиралися геть. Хай непроникний покров огорне дівчаток у своєму лоні і малих дітей, щоб вони спали у безпеці, як вовченята у сухій норі. Хай клубиться перед жонами і не підпускає до них чужих загребущих рук. Хай снується під ногами мужів на лісових стежках і видає очі ворогам." Перша книга письменниці, "Доця", буквально "вибухнула" свого часу. В ній розповідається, як все починалось в 2014 в Донецьку. В "Шептусі" - як все починалося в лютому 2022. Ці книги - звинувачувальні документи. Вони правдиві і чесні, вони нічого і нікого не прикрашають, примушують плакати іноді від горя, а іноді - від сорому. Але їх хочеться читати знов і знов, бо це справжня велика, сучасна українська література, література нашої Перемоги!
29 січня в Україні вшановують пам’ять українських студентів, які ціною власного життя зупинили більшовицький наступ на Київ у 1918 році.
1918, 29 січня – відбувся бій під Крутами.
На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.
Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради.
24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь до 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.
Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi.
Упродовж дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами загальною чисельністю (за твердженням більшості джерел) 4800 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі добре озброєні і з артилерією.
Після бою, у присмерках, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. І наступного дня ці 27 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих. Серед них – 37–39 полеглих у бою та розстрiляних студентiв i гімназистів. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти унiверситету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).
Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами - близько 300 воякiв.
Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що означав міжнародне визнання української незалежності.
Сьогодні Максиму було б 35. Він загинув на передовій російсько-української війни 7 січня 2024 року і звично радісне свято Дня народження болюче відлунюється у серці другий рік поспіль. "Вони вбивають наших митців…», - написала у фейсбуці композиторка Яна Іщук.
Максим Кривцов — випускник Київського національного університету технологій та дизайну, український поет, фотограф, громадський діяч, доброволець, військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно).
Він взяв собі позивний "Далі": "Тоді відрощував вуса, щоб накручувати, як у Сальвадора Далі. Так позивний сам напросився, як відмінник до дошки", - пояснив він в інтерв’ю спецпроєкту "Слова і кулі" видання Читомо та Український ПЕН.
«Тільки якщо я загину на цій війні, я стану класиком», – пожартував Максим Кривцов у листуванні з одним із друзів. Український ПЕН назвав поетичну збірку «Вірші з бійниці» однією з найкращих книжок 2023 року.
Згадаємо Максима завдяки спогадам друзів.
Олена Герасим'юк, парамедикиня Медичного батальйону "Госпітальєри", колишня дружина Максима Кривцова:
«…ще дуже довго ми не почуємо такого голосу, який би суміщав у собі і кучерявість Вінграновського, і ламану цікавість Семенка, і якусь глибину і простоту Лишеги. Це той унікальний автор, від якого залишилося багато поезії, бо він і сам був поезією. Поезія з'являлася довкола нього, коли він буквально був у бліндажі, коли вони з хлопцями облаштовували його, то повністю розписали цитатами, малюнками, різними жартами — це був такий собі арт-бліндаж».
Дмитро "Івіч" Вербич, військовослужбовець, побратим "Далі":
«Яскравий спогад про "Далі" — бій в Ірпені проти механізованої російської колони, там було, напевно, 5 БМП. Це був наш перший бій на початку широкомасштабного вторгнення. Ми дали бій, щоб не пропустити росіян до мосту, де проходили цивільні, не дати їм перекрити останню переправу. І "Далі" зі своїм кулеметом вів вогонь, дуже мужньо знищував ворогів. Є відео у Фейсбуці, де він кричить: "Підпалили пі**рів!" і стріляє зі свого кулемета.
На такій короткій дистанції вести бій, не боятися стріляти прицільно, коли на тебе їде броньована техніка... Це дуже серйозні, звитяжні речі. Я хотів би, щоб люди пам'ятали його не тільки як поета, творчу людину з великим серцем, людину, яка працювала з дітьми, а щоб і цей епізод врізався в пам'ять».
Катерина Приймак, ветеранка, парамедикиня, співзасновниця ГО "Жіночий ветеранський рух", подруга Максима Кривцова:
«Максим загинув в бою, найкращий воїн з усіх, кого я знала. І з найбільшим серцем. Милосердний, але справедливий, безжальний до зла і гнилі, тому що сам був світлом. Для побратимів — опора, для суспільства — надія. І все таке стало безнадійне без нього.
Коли я вирішила піти на війну, він пішов за мною. Ми сперечалися з "Туманом", що ти і тижня не протягнеш, бо він був такий тонкий, синьоволосий веган-дизайнер взуття. Я виграла пляшку "Кракену", бо знала — ти зможеш все. А в 2022-му ти зміг навіть більше. Кривцов — найкращий воїн з-поміж тих, кого я знаю. Мультиклас кшатрій-брахман. Воїн-бард. Такі бувають не часто». Суспільне
