29 січня в Україні вшановують пам’ять українських студентів, які ціною власного життя зупинили більшовицький наступ на Київ у 1918 році.
1918, 29 січня – відбувся бій під Крутами.
На початку січня 1918 року більшовики встановили контроль у Харківській, Катеринославській та Полтавській губерніях та розгорнули наступ на Київ. Наступ більшовицькі війська вели двома групами: одна вздовж залізниці Харків-Полтава-Київ, друга – у напрямі Курськ-Бахмач-Київ.
Центральна Рада УНР у своєму підпорядкуванні мала окремі частини колишньої російської армії, що були українізовані, а також сформовані із добровольців підрозділи, серед яких варто назвати курінь Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем, загони вільного козацтва, та сформований Симоном Петлюрою Гайдамацький Кіш Слобідської України. Саме добровольці і стали опорою Центральної Ради.
24–27 січня 1918 року запеклі бої розгорнулись за станцію Бахмач. Українські війська змушені були залишити Бахмач і відступити до станції Крути. На підкріплення українських частин в Крути було направлено Першу Українську юнацьку (юнкерську) школу ім. Б. Хмельницького у складі чотирьох сотень (400–450 курсантів та 20 старшин (офіцерів). До юнаків школи приєдналась перша сотня (116–130 осіб) новоствореного добровольчого Помічного Студентського куреня січових стрільців. Переважна більшість студентів не мала достатньої військової підготовки, студенти були погано озброєні. До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь до 80 добровольців з підрозділів місцевого Вільного козацтва із Ніжина.
Загалом, за різними підрахунками, у Крутах 29 січня 1918 року перебувало до 520 українських воякiв і юнакiв та студентiв, якi мали на озброєнні до 16 кулеметів та одну гармату на залiзничнiй платформi.
Упродовж дня вони вели бій за станцію з більшовицькими військами загальною чисельністю (за твердженням більшості джерел) 4800 осіб, в їх числі 400 балтійських матросів. Усі добре озброєні і з артилерією.
Після бою, у присмерках, українські війська організовано відступили зі станції Крути до своїх ешелонів. 27 студентів та гімназистів, які знаходилися у резерві, під час відступу потрапили у полон. І наступного дня ці 27 героїв були розстріляні або замордовані. Згодом їх поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
За сучасними підрахунками втрати українських військ під Крутами оцінюють у 70–100 загиблих. Серед них – 37–39 полеглих у бою та розстрiляних студентiв i гімназистів. На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти унiверситету Св. Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич (з 6-го класу), Григiр Пiпський (галичанин), Іван Сорокевич (з 7-го класу), Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич (з 8-го класу).
Втрати бiльшовицьких вiйськ пiд Крутами - близько 300 воякiв.
Затримавши ворога на чотири дні, київські юнаки дали змогу укласти Брест-Литовський мир, що означав міжнародне визнання української незалежності.
Сьогодні Максиму було б 35. Він загинув на передовій російсько-української війни 7 січня 2024 року і звично радісне свято Дня народження болюче відлунюється у серці другий рік поспіль. "Вони вбивають наших митців…», - написала у фейсбуці композиторка Яна Іщук.
Максим Кривцов — випускник Київського національного університету технологій та дизайну, український поет, фотограф, громадський діяч, доброволець, військовослужбовець, молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно).
Він взяв собі позивний "Далі": "Тоді відрощував вуса, щоб накручувати, як у Сальвадора Далі. Так позивний сам напросився, як відмінник до дошки", - пояснив він в інтерв’ю спецпроєкту "Слова і кулі" видання Читомо та Український ПЕН.
«Тільки якщо я загину на цій війні, я стану класиком», – пожартував Максим Кривцов у листуванні з одним із друзів. Український ПЕН назвав поетичну збірку «Вірші з бійниці» однією з найкращих книжок 2023 року.
Згадаємо Максима завдяки спогадам друзів.
Олена Герасим'юк, парамедикиня Медичного батальйону "Госпітальєри", колишня дружина Максима Кривцова:
«…ще дуже довго ми не почуємо такого голосу, який би суміщав у собі і кучерявість Вінграновського, і ламану цікавість Семенка, і якусь глибину і простоту Лишеги. Це той унікальний автор, від якого залишилося багато поезії, бо він і сам був поезією. Поезія з'являлася довкола нього, коли він буквально був у бліндажі, коли вони з хлопцями облаштовували його, то повністю розписали цитатами, малюнками, різними жартами — це був такий собі арт-бліндаж».
Дмитро "Івіч" Вербич, військовослужбовець, побратим "Далі":
«Яскравий спогад про "Далі" — бій в Ірпені проти механізованої російської колони, там було, напевно, 5 БМП. Це був наш перший бій на початку широкомасштабного вторгнення. Ми дали бій, щоб не пропустити росіян до мосту, де проходили цивільні, не дати їм перекрити останню переправу. І "Далі" зі своїм кулеметом вів вогонь, дуже мужньо знищував ворогів. Є відео у Фейсбуці, де він кричить: "Підпалили пі**рів!" і стріляє зі свого кулемета.
На такій короткій дистанції вести бій, не боятися стріляти прицільно, коли на тебе їде броньована техніка... Це дуже серйозні, звитяжні речі. Я хотів би, щоб люди пам'ятали його не тільки як поета, творчу людину з великим серцем, людину, яка працювала з дітьми, а щоб і цей епізод врізався в пам'ять».
Катерина Приймак, ветеранка, парамедикиня, співзасновниця ГО "Жіночий ветеранський рух", подруга Максима Кривцова:
«Максим загинув в бою, найкращий воїн з усіх, кого я знала. І з найбільшим серцем. Милосердний, але справедливий, безжальний до зла і гнилі, тому що сам був світлом. Для побратимів — опора, для суспільства — надія. І все таке стало безнадійне без нього.
Коли я вирішила піти на війну, він пішов за мною. Ми сперечалися з "Туманом", що ти і тижня не протягнеш, бо він був такий тонкий, синьоволосий веган-дизайнер взуття. Я виграла пляшку "Кракену", бо знала — ти зможеш все. А в 2022-му ти зміг навіть більше. Кривцов — найкращий воїн з-поміж тих, кого я знаю. Мультиклас кшатрій-брахман. Воїн-бард. Такі бувають не часто». Суспільне
Соборність – це… єдність, неподільність усіх територій України, духовна єдність українців, які проживають на території України, а також єдність усіх громадян України незалежно від національності та віросповідання, спрямована на утвердження справжнього суверенітету і незалежності України, побудову процвітаючої демократичної національної держави.
Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.
22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель. Адже 22 січня 1918 року вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу.
Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі. Подія основоположна для українського державотворення. Вона повністю руйнує твердження російської пропаганди, буцімто українські землі вперше об’єднав Сталін у 1939 році. Ідея соборності України була ключовою для наступного покоління учасників українського визвольного руху у XX столітті.
Акт Злуки 22 січня 1919 року увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.
У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.
Соборність передбачає не лише пам’ять про минуле, а й потребує згуртованої спільної праці та взаємодії в сучасній Україні, коли ми, з різних регіонів, спілкуємося, разом працюємо, створюємо знакове і важливе.
Соборність є невіддільною від суверенітету й реальної незалежності народу, вона є фундаментом побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.
Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії.
Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.
В Україні 20 січня – День вшанування захисників Донецького аеропорту. Сьогодні десять років, як завершилися бої за летовище, що тривали з травня 2014-го. Укрінформ
Наказ про встановлення 20 січня Днем вшанування захисників ДАПу ухвалили спільно міністр оборони із головнокомандувачем Збройних сил України у 2022 році. До того в Україні 16 січня вшановували пам’ять «кіборгів», передає Укрінформ.
Українські військові, добровольці, медики й волонтери 242 дні протистояли навалі російських окупаційних військ та проросійським бойовикам. Затято відстоювали клаптик української землі, на якому розташовувався міжнародний аеропорт «Донецьк».
«Люди вистояли, не витримав бетон», – цей легендарний вислів описує безстрашність і незламність захисників Донецького аеропорту, яких стали називати «кіборгами». Він коротко охарактеризував тривалий час протистояння на невеликому плацдармі.
Зоною бойових дій стало летовище, відкрите 1933 року та новий термінал. Саме його проросійські незаконні збройні формування підірвали 20 січня 2015 року, остаточно перетворивши летовище на руїни.
Уперше ж російські загарбники безуспішно спробували захопити аеропорт 17 квітня 2014 року, а 6 травня всі польоти через летовище припинилися. Друга спроба противника взяти під контроль ДАП відбулася 26 травня. Саме ця дата вважається початком відліку боїв за Донецький аеропорт. Тоді у новий термінал зайшли підрозділи російських військ і бойовиків. Завдяки скоординованим діям українська авіація та наземні сили витіснили ворога із займаних позицій, а летовище перейшло під контроль сил АТО.
Пізніше були нескінченні спроби ворога відібрати контроль над аеропортом, але українські воїни не здавали позицій і під шквальним вогнем тримали оборону. Вже на початку вересня 2014 року в аеропорту розпочалися важкі бої – ворог активізував наступ усупереч Мінським домовленостям.
Українські військовослужбовці утримували старий і новий термінали. Опорним пунктом сил АТО було селище Піски – через нього захисникам аеропорту поставляли провізію й боєприпаси, відбувалася ротація. У цьому ж селищі розгорнули артилерію вогневої підтримки.
Проросійські сили систематично штурмували термінали, займали нові позиції, втрачали їх і знову готували штурми. Унаслідок боїв руйнувалася інфраструктура аеропорту – у грудні 2014 року значних пошкоджень зазнав старий термінал. А 13 січня 2015 року, після майже восьми місяців щоденних обстрілів, обвалилася диспетчерська вежа Донецького аеропорту, яку утримували українські бійці. Вона була «очима» захисників ДАПу і стала символом їхнього героїзму та оборони летовища загалом.
У новому терміналі бої точилися за різні його поверхи – на фінальних етапах битви українські воїни утримували перший поверх, а підвал та верхні поверхи контролював супротивник. Коли 20 січня проросійські сили підірвали новий термінал, бетонні перекриття і стеля у багатьох секціях обвалилася, ховаючи під собою українських захисників. 22 січня 2015 року вцілілі оборонці вийшли з термінала. Ця дата вважається днем, коли Донецький аеропорт було повністю зруйновано.
Приклад захисників Донецького аеропорту продовжує надихати нове покоління захисників та захисниць на здобуття перемог в ім’я України, зазначив головнокомандувач Збройних сил України генерал Олександр Сирський. Про це ідеться на сторінці головнокомандувача у Фейсбуці.
"Українських захисників російські загарбники назвали "кіборгами", бо не могли зрозуміти, чому гарнізон летовища ніяк не вдається взяти штурмом", - підкреслив Сирський.
"Тоді, - зазначив генерал, - наші воїни продемонстрували неабияку мужність, сталевий дух та надзвичайну витримку. Вони стали справжнім символом неймовірної стійкості та відваги українського народу, який і досі продовжує героїчно боротися за незалежність своєї країни".
Оборона Донецького аеропорту зірвала плани російських загарбників й скувала дії ворожих військ, закарбувавшись в пам’яті як одна зі знакових сторінок сучасної мілітарної історії, заявив Сирський.
"Приклад "кіборгів" продовжує надихати нове покоління захисників та захисниць на здобуття перемог в ім’я України! Вічна шана і честь усім воїнам, які віддали свої життя за нашу свободу! Їхній подвиг назавжди залишиться в наших серцях", - наголосив головнокомандувач ЗСУ.
Вебінари проводить Ірина Тихонкова PhD Customes Success Consultant Clarivate на платформі ZOOM:
16 січня, четвер, час проведення 10:15–11:15
Тема: Персональний кабінет, профіль науковця та профіль установи у Web of Science Core Collection
Тези: покращення розуміння функцій і можливостей персонального кабінету та авторського профілю вченого та взаємозв’язок з профілем установи. Під час вебінару будуть надані детальні роз’яснення щодо реєстрації, налаштування, наповнення профілів. Відповіді на запитання з реєстраційних анкет.
Тема: Підбір видання для публікації та оформлення роботи за форматом обраного журналу
Тези: на вебінарі буде розглянуто декілька шляхів підбору кращого видання для публікацій ваших здобутків, метрики журналів. Будуть надані практичні поради, як визначатися з платою за публікацію та чи можна її уникнути, а також, яким чином мінімізувати час на оформлення рукопису за форматом певного видання. Відповіді на запитання з реєстраційних анкет.
Тема: Можливості використання даних, які містяться у Web of Science Core Collection щодо суспільних, гуманітарних наук і мистецтва.
Тези: Web of Science Core Collection — це багата колекція індексів цитувань, що представляють зв’язки цитувань між науковими публікаціями, які можна знайти в найвпливовіших журналах та книгах природничої, суспільної та гуманітарної галузях науки та мистецтва.
Також. Ви зможете дізнатися, як здійснити та обирати необхідне джерело інформації за допомогою навігації за посиланнями, щоб розширити свої бібліографічні знахідки.
Фонд бібліотеки поповнився новим виданням «Вірусоподібні частки» автора Пауля Пумпенса та Петера Пушко.
Посібник висвітлює широке коло питань, пов'язаних з певною галуззю нанобіотехнології, що базується на використанні вірусоподібних часток (ВПЧ).
Автори пропонують принципи класифікації ВПЧ, висвітлюють методи їх отримання і маніпуляцій з ними при створенні на їх основі сучасних вакцин, генно- терапевтичних технологій, діагностичних засобів.
Посібник рекомендовано спеціалістам і студентам різних галузей біологічної науки та медицини. Також рекомендовано тим, хто не маючи спеціалізованого біологічного або наукового підґрунтя, цікавиться застосування питаннями напрацювань сучасної вірусології і біотехнології в медичній науці та практиці охорони здоров'я.
Для бібліотеки та користувачів це подарунок від автора доктора Пауля Пумпенса, ексдиректора з наукових питань Центру Біомедичних Досліджень (Латвія, Рига), видатного фахівця з біоінженерії, автора 300 наукових праць.
Щира вдячність меценату - доктору Пумпенсу за його працю та відкрите серце!
Особисту зацікавленість книгою проявили на біотехнології, шкіри та хутра факультету
хімічних та біофармацевтичних технологій, тому що саме тут викладають «Загальну мікробіологію та вірусологію» та «Генетику».
Сучасна біотехнологія базується на методах молекулярної біології, тому подарунок доктора Пумпенса суттєво допоможе заглибитись у складні питання генетичних конструювань заради отримання нових продуктів.
Видання доступне для всіх зацікавлених користувачів у читальному залі науково-технічної бібліотеки.
10 грудня у світі відзначають Міжнародний день прав людини, на честь ухвалення Генеральною Асамблеєю ООН Загальної декларації прав людини в 1948 році. Декларація проголошує вільність і рівність всіх людей, у своїй гідності та правах. притаманних кожній людині незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, майнового, станового чи іншого становища.
Загальна декларація стала першим міжнародним документом, в якому були чітко сформульовані положення про права людини. Крім основних прав людини, Загальна декларація прав людини докладно перелічує політичні, громадянські права і свободи людини, а також права в економічній, соціальній і культурній сферах.
В Україні День прав людини встановлено Указом Президента України з 2022 року: «З метою утвердження і забезпечення прав і свобод людини, що є головним обов'язком держави, посилення консолідації українського суспільства…».
Десятий рік права людей України грубо порушуються російською федерацією: окупація державних територій, знищення або значна руйнація культурних та історичних цінностей, вплив на природне середовище, порушення прав людини на тимчасово окупованих територіях України, незаконне вивезення дітей за кордон, грубе порушення Женевської конвенції (ІІІ) про поводження з військовополоненими, застосування забороненої зброї, численні обстріли агресором цивільних міст і вбивство мирного населення.
Дотримання прав людини в Україні – частина процесу відновлення України, . як під час, так і після війни.
В Україні 21 квітня 2022 року створено консультативно-дорадчий орган при Президентові України — Національну раду з відновлення. У липні 2022 року Рада представила 10-річний План відновлення України (2022-2032 рр., також відомий як План відновлення та розвитку) на першій міжнародній Конференції з питань відновлення України (Ukraine Recovery Conference) у Лугано (Швейцарія, 4-5 липня 2022 р.). Планом передбачено розгляд питання захисту прав людини у процесі відновлення України.
Робота у правозахисному напрямку продовжується у співпраці України з ЄС та представлена у «Матриці реформ» (2024 р.).
Українське суспільство має згуртуватися для досягнення спільної мети – захисту прав людини та створення сприятливих та безпечних умов життя в усьому світі.
6 грудня українці відзначають одне з найважливіших національних свят – День збройних сил України.
Україна, враховуючи необхідність забезпечення власної воєнної безпеки та оборони, усвідомлюючи свою відповідальність у справі підтримання міжнародної стабільності, як суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава має Збройні Сили України із необхідним рівнем їх бойової готовності та боєздатності.
Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Українська армія – сила і гордість нашої Батьківщини! Щодня своєю професійністю, відвагою, досвідом, тяжкою працею наші воїни захищають країну та нас від військової агресії.
Збройним силам України довіряють 91,5% українських громадян. Як передає Укрінформ, про це свідчать результати опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова. «Серед державних та суспільних інститутів найчастіше довіра висловлюється до Збройних сил України - йдеться у повідомленні.
Науково-технічна бібліотека КНУТД висловлює неймовірну ВДЯЧНІСТЬ, ГОРДІСТЬ та ПОВАГУ Збройним Силам України! Від усього серця зичимо кожному захиснику та захисниці міцних сил і незламної віри, козацької наснаги та здійснення мрій, обов’язкового успіху, життєрадісного оптимізму та обов’язкового виконання всіх поставлених завдань! Перемоги!
Науково-технічна бібліотека КНУТД висловлює щиру подяку Калині Лівіанівні Пашкевич за подароване видання:
Голубець, Орест. Лабіринти творчості : наукове вид. / О. Голубець. - Львів : Колір ПРО, 2024. - 102 с.
У книзі опубліковані вибрані дописи автора, створені для мережі Facebook у період 2021-2024 років. Мистецтвознавчі матеріали згруповані в семи рубриках: «Теорія і практика мистецтва», «Мистецька освіта», «Український авангард та українська діаспора», «Художники-нонконформісти», «Шляхами творчого експерименту», «Львівське мистецьке середовище», «Видатні митці зарубіжжя».
Ваш дарунок займе гідне місце у фонді нашої бібліотеки та допоможе у забезпеченні освітнього процесу.
Запали свічку пам’яті за жертвами Голодомору. Борись за Україну та підтримуй воїнів.
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2024-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 23 листопада.
Науково-технічна бібліотека КНУТД закликає своїх користувачів долучитися 23 листопада о 16.00 до Національної хвилини мовчання, запаливши свічку пам'яті. Згадайте про мільйони людських життів, втрачених Україною через Голодомор і масові штучні голоди і, попри скорботу та біль, вірте - ми вистоїмо та переможемо!
Історична правда - важлива та безжалісна, вона живе у поколіннях українців, які пам'ятають злочини комуністичного режиму, та не бажають її сучасної "освободительноі" реінкарнації.
За часи незалежності зібрано доказову базу геноциду українського народу, з якою можна ознайомитися за допомогою історичних документальних видань. Науково-технічна бібліотека КНУТД підготувала для студентів книжкову виставку "Голодомор в Україні мовою фактів" (читальна зала, прим. 1-394). За допомогою документів, реальних історичних фактів, рідкісних, унікальних фотосвідчень, вміщених у виданнях, молодь дізнається про злочини скоєні проти людства, та матиме мотивацію боротися з її сучасним відтворенням. Ми маємо знати гіркі сторінки історії нашої країни, щоб не допустити повторення. Спрямуємо наші зусилля, працю та навчання заради незалежної вільної України.
