НТБ КНУТД

Щорічно 11 лютого у світі відзначається Міжнародний день жінок і дівчат у науці ‒ International Day of Women and Girls in Science.

Цей день «заснований для того, щоб досягти повного і рівного доступу жінок і дівчаток до науки, а також забезпечити гендерну рівність і розширення прав і можливостей жінок і дівчат» (з резолюції 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН від 22 грудня 2015 року).

Жінки та дівчата КНУТД є впливовими учасниками системи європейської освіти й глобального наукового простору, які формують академічне середовище університету, гармонійно поєднуючи традиції й інновації, забезпечуючи наступність досвіду та знань, створюючи умови для розвитку творчості, наукових дискусій і плюралізму думок. Такий підхід ґрунтується на принципах рівності та не залежить від статі, віку, расової належності чи віросповідання.

Науковий потенціал спільноти КНУТД спрямований на підвищення науково-технічного рівня університету в умовах воєнного часу та на забезпечення післявоєнного відновлення країни.

Наукові проєкти, реалізовані жінками-вченими в КНУТД, становлять важливу складову науково-освітнього екосистеми університету. Щороку обсяг і значущість цих досліджень зростають, посилюючи внесок у розвиток української науки та зміцнюючи позиції університету в національних і міжнародних рейтингах.

З глибокою повагою та шаною від НТБ сьогодні вітаємо науковиць, докторанток, аспіранток та студенток Київського національного університету технологій та дизайну зі святом, дякуємо за натхненну працю заради розвитку української науки і освіти!

Якщо ви чекаєте від віршів голої правдивої емоції: непричесаної, не завжди красивої, але відвертої - прочитайте поетичну збірку "Абрикоси Донбасу". Всю.

Вона перекладена та опублікована понад 20 мовами, вийшла у Польщі, США, Франції, Естонії, Швеції, Чехії… Разом з музикантом Марком Токарем було створено музичний проєкт «Абрикоси Донбасу».

Вірші поетки шепочуть про мир на Донбасі до 2014 року, і кричать про війну з 2014 року. Вона не милується краєвидами, а пропускає їх через серце, все розуміючи і всьому знаючи ціну. Прочитавши ці поезії, я краще стала розуміти, чому ті, хто там народились, не можуть вирвати Донбас зі спогадів, і з душі.

Традиція дарування книги бібліотеці вважається однією з людських чеснот. Меценатство у цій формі є виявом щирої турботи про поширення знань, підтримку освіти та розвиток культурного простору. Подарована книга стає не просто матеріальним внеском, а символом довіри та інвестицією в інтелектуальний потенціал суспільства. Завдяки меценатам бібліотеки збагачують свої фонди, відкривають читачам нові імена, ідеї та наукові здобутки, виконуючи свою місію осередків просвіти, духовності й безперервного навчання.

Особливо актуальними для спільноти університету, зокрема студентів, є нові наукові здобутки та дослідження, опубліковані у монографіях, періодичних виданнях, підручниках.

Колектив науково-технічної бібліотеки Київського національного університету технологій та дизайну висловлює щиру вдячність кафедрі маркетингу факультету економіки та управління та стейкхолдеру кафедри маркетингу – Ромату Євгену Вікторовичу, доктору наук з державного управління, професору кафедри реклами та зв’язків з громадськістю ННІ журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, голові Спілки рекламістів України за подаровані книги у декількох екземплярах. Це монографії видавництва «Студцентр»: «Сучасний маркетинг: тренди, інновації, інструменти» за редакцією Є. В. Ромата, С. Ф. Смерічевського, «Маркетинг у публічному управлінні: генезис і перспективи» авторства Є. В. Ромата, В. М. Бондаренка, Ю. В. Гаврилечка, «Бренд-менеджмент: вимір глобальний, вибір локальний» за редакцією Євгена Ромата та підручник його авторства «Маркетингові комунікації».

Подаровані видання, які вже знаходяться на полицях у читальному залі науково-технічної бібліотеки КНУТД, містять результати досліджень провідних вітчизняних та зарубіжних (Польща) вчених-маркетологів, присвячених розвитку теоретичних положень і практики використання концепції маркетингу, впровадженню маркетингу у вітчизняну практику публічного управління, концепції бренд-менеджменту; а підручник «Маркетингові комунікації» розкриє базові засади одного з напрямів маркетингової діяльності – маркетингової комунікації.

Кафедрою маркетингу ФЕУ також презентовано бібліотеці окремі випуски першого в Україні маркетингового журналу «Маркетинг і реклама». На шпальтах №4/2025 журналу опубліковано статтю «Рекрутингова реклама в умовах повномасштабної війни: мотивація та креатив» завідувачки кафедри маркетингу та комунікацій дизайну КНУТД, кандидатки економічних наук, доцентки Олени Євсейцевої (у співавторстві)

У публікації розглянута проблематика рекрутингової реклами в умовах повномасштабної війни. Автори торкаються питань ролі соціальної реклами в залученні до лав Збройних сил України та інших силових структур нового поповнення; мотивації, яка при цьому використовується; та чи являється така реклама професійно-креативною і чи має вона бути яскраво-творчою. Влучно-короткий огляд історії створення рекрутингової реклами до аналізу її українського сьогодення зосереджує увагу читача на засобах та формах, які спрямовані на головне: необхідності поповнення кількості захисників України.

НТБ КНУТД щиро і безмежно вдячна за подаровані видання, бо впевнені – вони стануть не просто важливою частиною фонду бібліотеки університету, а й поглиблять наукові знання та професійне зростання студентської аудиторії. Запрошуємо ознайомитися з новинками у читальних залах НТБ КНУТД та скористатися ресурсами для навчання й наукових досліджень.

Бій під Крутами, що відбувся 29 січня 1918 року, за 130 кілометрів на північний схід від Києва, став однією з найвідоміших подій Першої російсько-української війни, яка тривала з грудня 1917 по травень 1918 року. Ця війна була спричинена прагненням більшовицького уряду росії підкорити Українську Народну Республіку, проголошену Центральною Радою.

Сили ворога, під час наступу на Київ були у декілька разів більшими (за різними даними, більшовиків було від 4 до 6-7 тисяч проти 520 українських бійців), але це не зупинило молодих Героїв. Бій тривав кілька годин. Втрати більшовиків складали до 300 убитих.  Аби уникнути оточення, українським військам віддали наказ відійти, проте частина студентів, яка брали участь у битві, вийшли на станцію Крути, яка вже була захоплена червоноармійцями. 27 юнаків потрапили у полон, їх катували, а потім стратили.

Завдяки київським студентам, які зупинили наступ більшовиків під Крутами 9 лютого 1918 року був підписаний Берестейський мирний договір, відповідно до якого УНР була визнана  самостійною державою.

Близько 30 юнаків, які були страчені більшовиками, поховали біля Аскольдової могили. Всі вони - герої Крут,  на сьогодні відомо прізвища 20 захисників. Шануємо пам’ять українців, які віддали своє життя у бою за Україну.

Сьогодні українські воїни знову дають бій російським загарбникам по всій лінії фронту та щохвилини доводять - Україна була, є і буде вільною і незалежною!

Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.

22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки (об'єднання) Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Цей день став символом українського державотворення, втілив соборницькі прагнення українців щодо консолідації в одній державі.

22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель. Адже 22 січня 1918 року вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена IV Універсалом Української Центральної Ради, а вже за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві відбулася не менш вагома подія – об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу.

Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі. Подія основоположна для українського державотворення. Вона повністю руйнує твердження російської пропаганди, буцімто українські землі вперше об’єднав Сталін у 1939 році. Ідея соборності України була ключовою для наступного покоління учасників українського визвольного руху у XX столітті.

Акт Злуки 22 січня 1919 року увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

Соборність передбачає не лише пам’ять про минуле, а й потребує згуртованої спільної праці та взаємодії в сучасній Україні, коли ми, з різних регіонів, спілкуємося, разом працюємо, створюємо знакове і важливе.

Соборність є невіддільною від суверенітету й реальної незалежності народу, вона є фундаментом побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.

Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії.

Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті

Оборона Донецького летовища тривала 242 дні – з 26 травня 2014 року до 23 січня 2015-го. ДАП героїчно обстоювали люди, які виявилися сильнішими за бетон. Їх стали називати «кіборгами». За найпоширенішою версією, так про захисників ДАП казали вороги, які не могли інакше пояснити, чому гарнізон неможливо взяти штурмом.

20 січня 2015 року терористи підірвали бетонні перекриття нового терміналу аеропорту, а 21 січня вщухли останні бої за ДАП. За оцінками генерала, Героя України Олега Мікаца, який тоді командував 93-ю окремою механізованою бригадою, утримання Донецького аеропорту не давало ворогу діяти.
«Найбільші бої за Дебальцеве почалися після того, як упав Донецький аеропорт. І якби там не було українських військових, усе могло закінчитися для України втратою не тільки Дебальцевого, а й інших територій. ДАП сковував сили супротивника», – пояснював Мікац в інтерв’ю ВВС.

Оборона Донецького аеропорту – це тисячі історій хоробрості та звитяги. Одна з них  – утримування протягом двох днів будівлі пожежного депо.
Це була група відчайдухів із 90-го аеромобільного батальйону на чолі з Максимом Ридзаничем «Адамом». Снайпери Віталій Зварич «Рекс», Володимир Коляда «Живчик», Максим Абдуразаков «Абдулла», Анатолій Левчук «Фокс», кулеметники Віктор Левицький «Жмеринка» та ще один боєць із позивним «Вовк» стали останнім бойовим підрозділом, який вийшов із ДАП.
Українські захисники відбили дві атаки противника. Ворог намагався виманити їх із пожежного депо –  вів переговори начебто від імені комбата Олега Кузьміних, який на той момент уже був у полоні. Але «Адам» розкусив намір ворога. Ввечері, обходячи своїх, він попередив, що зранку може бути атака. Запропонував: хто хоче, може піти до зруйнованої вежі та здатися в полон. Усі відмовилися. Командир усміхнувся: «Згоден, хлопці. Краще вмерти людиною, чим животіти покидьком».

Стрілянина та звуки бою біля «пожежки» привернули увагу українського командування. Зв’язку з останніми оборонцями ДАП не було. Їм на підмогу вислали офіцерів-зв'язківців – В’ячеслава Волобуєва на позивний «Окунь», чемпіона України зі спортивного орієнтування, та Максима Бубеля «Єшка». Вони вивели групу «Адама» на підконтрольну територію.
Про подвиг групи «Адама» почали говорити лише після смерті Максима Ридзанича в березні 2015 року. Він загинув біля селища Опитне Донецької області, рятуючи побратима. У 2021 році захисникові надали звання Героя України посмертно.

У боях за Донецький аеропорт загинули 97 українських захисників, ще троє вважаються зниклими безвісти.
Сьогодні на Донеччині тривають криваві бої таких масштабів, яких Європа не бачила з часів Другої світової війни. Як у 2015 році ДАП став символом оборони Донеччини від російських окупантів, так сьогодні фортецями залишаються донецькі міста, зокрема Соледар і Бахмут, які демонструють усьому світові приклад української стійкості та мужності.

«Але тоді, того обстрілу, під тим нескінченним мінним виттям, на п’ятдесят якомусь близькому вибуху, я пообіцяв Богові чи комусь там, угорі або внизу, де вже мене було чути, що як виживу, то щодня писатиму про нашу війну — чесно й відверто».

Автобіографічна книжка Павла "Паштета" Белянського, бійця ЗСУ, "Битись не можна відступити" про кожного з нас, точніше  – про кожного з нас, якби ми зробили той самий важкий і невідворотний вибір після лютого 2022 року. Ніхто з героїв цієї книги, бійців окремого штурмового батальйону ЗСУ, не був народжений для війни. Кожен мав мирну професію - учителя, водія, письменника, майстра із встановлення вікон, бізнесмена... Ніхто з них не був хрестоматійним, бездоганним героєм, ніхто не рвався в бій. В когось були заплутані стосунки, а хтось, навпаки, мав сім'ю, дітей і затишний дім. Чоловіки і жінки, люди різного віку, різної освіти, різного життєвого досвіду пішли у військо, не завжди уявляючи, що на них чекає, бо не могли інакше.

Найперше слово, яке приходить на думку, при роздумах про цю книгу – "щирість". Щирість і чесність – в зображенні стану справ в армії, окопного побуту, настроїв героїв, їх особистого життя. Людям властиво боятися, це нормально. Ніхто з нас не знає, як проявить себе в умовах небезпеки, в бою, в випробуваннях. І може таке статися, що нарваний херсонський хуліган злякається, а втомлена сорокарічна жінка, яка все життя тягнула на собі сім'ю і роботу, полізе в саме пекло рятувати побратимів. І так, війна огидна, страшна і дуже брудна. Вона виносить назовні все найгірше, що є в людині. Але і найкраще. І може стати саме тим місцем, де людина відчує себе по-справжньому корисною і затребуваною, зустріне близьких по духу побратимів, вперше покохає. Ми бачимо, як змінюються бійці, їх світогляд, як вони вчаться воювати, вчаться виживати і рятувати інших. Тигра, Марс, Дуга, Сверчок, Гусь, Чорний... Ще не один день ми будемо згадувати їхні позивні, героїчні і не дуже вчинки, повороти долі… Хтось з них загине, хтось отримає важке поранення, а хтось виживе і воюватиме далі!

Воєнна проза робить нас, українців, ближчими, вчить бачити один одного попри всю різність досвідів і поглядів. Це і данина пам'яті тим, хто загинув, і підтримка тим, хто воює, і мотивація для тих, хто ще в роздумах.

І, звичайно, дуже символічною є доля першого накладу книжки, який вщент згорів 23 травня 2024 року після російськгого ракетного удару по друкарні «Фактор-Друк» у Харкові... Можна знищити папір, але не дух. Впевнена, саме цю книгу буде перевидано ще не раз, бо вона чесна, відверта, вона піднімає читача до свого рівня, смішить і примушує плакати, а головне - думати.

«Паштете! Ти, якщо в Києві зустрінеш письменника, який почне писати книгу про війну, скажи йому, щоб він у ній написав про Машу […] Це моя дочка, її звуть Маша, їй п’ять років. Я її не бачив два роки. Дружина не дає. Ну, там усе складно. Але по суті, розумієш, я в цю всю тяганину потрапив через те, що в мене є вона. Нехай десь залишиться пам’ять про те, що багато хто пішов захищати своїх близьких заради… ну, заради… Коротше. Її звуть Маша. Ти не забудь».

Зимові свята України – це поєднання давніх обрядів, зв’язку поколінь,  теплих сімейних традицій, національної ідентичності.

Святкування Різдва 25 грудня  підкреслює нашу самобутність і відмінність від агресора, символізує повернення України до спільного європейського духовного і культурного простору.

Напередодні Різдва у  простір науково-технічної  бібліотеки КНУТД завітали колядники – студенти, на чолі з головою студентської профспілкової організації КНУТД Анною Спаською. З Різдвяною зіркою, вбрані у вишиванки, яскраво прикрашені  хустками у поєднанні із сучасними прикрасами та одягом!

Серед книжкових, традиційно тихих приміщень лунав веселий спів та музика, і разом із колядниками, співали співробітники бібліотеки! Це була не просто подяка за нашу працю та співробітництво, а ще й побажання здоров’я, достатку, багатого врожаю і – найбажанішого – миру та перемоги!

НТБ КНУТД вітає своїх читачів зі прийдешніми зимовими святами!