НТБ КНУТД

Тохман В. Ти наче камінь їла / перекл. з польськ. А. Бондар. – Львів : Човен, 2022. – 120 с.

Книга Войцеха Тохмана "Ти наче камінь їла" не відкриє вам нічого нового. На жаль. На жаль все, що в ній описано, ми переживаємо вже десять років. І вже третій рік, як ми чуємо і читаємо про такі ж самі жахіття, тільки на нашій землі, стосовно наших людей. Якби вона потрапила мені до рук кілька років тому, вона б мене вразила. Вразила б сухими фактами звірств, які чинили сербські воєнізовані формування з мусульманами Боснії. Вразила б згвалтуваннями дітей, вбивствами чоловіків і хлопчиків, свідоцтвами очевидців про тортури і знущання.

Але українців тепер таким не вразиш. Відкриваєш будь-які новини - і читаєш те ж саме, тільки мова йде про росіян. Читаєш про Сребреницу, або про Поточари, а перед очима Буча, Ізюм, Харків і Херсон... Ті ж методи, ті ж слова погроз.

Книга-репортаж польського журналіста Войцеха Тохмана присвячена війні в Боснії і Герцеговині 1992-1995 рр. Вона написана на початку 2000-х, одразу після того, як було знайдено десятки таємних поховань на звалищах, в лісах, горах, колодязях і печерах. Починається кропітка робота по ексгумації кісток і встановленню імен жертв етнічних чисток.

Доктор Ева Кльоновська, героїня книги, - антропологиня, спеціаліст з встановлення батьківства. Вона працює майже цілодобово. Складає докупи те, що залишилось від людини. Іноді це одна, чи дві кістки і залишки одягу. По кістках можна встановити не тільки стать і вік людини, а й національність, професію, хвороби.... Крім того, допомагає тест ДНК. Для родичів, які багато років намагаються довідатись про долю своїх зниклих безвісти чоловіків, батьків, дітей це остання надія встановити обставини смерті та поховати по-людськи. Доктор Ева робить людей щасливими, коли вони знаходять хоч якусь інформацію про своїх загиблих. І ми, разом з невтішними родинами, дізнаємось про останні дні і хвилини розстріляних, підірваних, спалених, зарізаних і згвалтованих... Багато з них самі пережили тоді тортури і дивом врятувались. І хоч пройшло вже біля десяти років з того часу, людей мучать спогади і нічні жахи. «Ти наче камінь їла», - говорить син одній із жінок, яка скрагоче зубами і кричить по ночах…

Багато хто зі свідків каже: так, доходили чутки про вбивства, етнічні чистки, але ми не вірили, в це неможливо було повірити...

Як з віку в вік все повторюється! Які ж вигадливі люди, чи скоріше нелюди, коли справа стосується способів вбивств і тортур! Але ми, теперішні українці, знаємо про Бучу...

З автором потрапляємо ми і в сербські табори біженців. Жінки там охоче розповідають про свої біди і поневіряння. А от чоловіки не люблять камер, не дають інтерв'ю, сидять по домах. Бо вони тепер все життя будуть боятися, що жертви їх пізнають.

«ДНК-тест є новинкою в історії воєн… Окрім цього, усе вже було – табори, бараки, селекції, гетто, криївки, переховування переслідуваних, повязки на рукавах, купи черевиків, що лишилися після загиблих, голод, мародерство, гупання у двері посеред ночі, зникнення з дому, кров на стінах, нищення обійсть, підпали стодол із людьми всередині, пацифікації сіл, оточені міста, живі щити, гвалтування жінок ворога, негайне винищення інтелігенції, колони біженців, масові вбивства, братські могили, ексгумації, міжнародні трибунали, зниклі безвісти».

Книга невелика, підкреслено «неемоційна», але навряд чи залишить когось байдужим. Вона буде дуже корисною для тих, хто цікавиться історією і політикою. Буде моторошно встановлювати паралелі і знаходити збіги, але на жаль, нам, українцям, це зараз необхідно. Щоб при новій загрозі не виявитися знову наївними і легковажними.