НТБ КНУТД

"В пошуках втраченого сенсу" називається виставковий проєкт українського художника Матвія Вайсберга, організований в НЦ Український Дім за участі НІМЗ "Бабин Яр" до Міжнародного дня пам'яті жертв Голокосту. Виставка мала такий резонанс та таку кількість відвідувачів, що було прийнято рішення про продовження її ще на тиждень, до 22 лютого 2026 року.

Матвій Вайсберг - наш сучасник, наш співвітчизник, людина з оголеними нервами, митець, що пропускає історію українського і єврейського народів через власне серце, тонко відчуває час і відгукується на його виклики. Табір Біркенау-Аушвіц, Бабин Яр, зниклі містечка Литви, України і Білорусі, які залишились в зашифрованих архітектурних деталях старих споруд, залишках старих кладовищ...

Говорячи про Голокост, не можна оминути і тему радянського антисемітизму. Він проявлявся в тому, як вперто замовчувалася трагедія Бабиного Яру, як одразу після звільнення Києва всі цифри були засекречені, а смерті знецінені. Моторошні кадри хроніки початку 50-х рр. в одному із залів виставки показують, як місце розстрілів буквально зрівнюють із землею бульдозерами і заливають відходами цегельного виробництва. Наслідком цих дій стала страшна Куренівська трагедія, в результаті якої загинуло близько 1500 людей. В сусідньому залі немає картин. Там просто звучить музика, симфонія  № 1 "Бабин Яр" Дмитра Клебанова. Вона була написана одразу після закінчення Другої світової війни, в 1945 році, і виконана за життя автора тільки один раз, в 1947 році. Після цього симфонію було заборонено до виконання, а ім'я композитора маргіналізовано.

Серед тем, яким присвячена виставка, не тільки Голокост. Наприклад, цілий зал присвячений Майдану. Цей цикл картин створено з кінця січня і до початку березня 2014 року, за щоденними гарячими враженнями. Картини передають шалену енергетику і напруження тих днів і подій, найдраматичніші їхні моменти.

В експозиції виставки багато зовсім нових картин, присвячених Києву, війні, блекаутам і тривогам, київським вікнам, небу, хмарам...

Зворушлива історія написання циклу "Дорожній щоденник". Ще перед початком повномаштабного вторгнення автор, людина старшого віку, на кілька днів виїхав за кордон, і коли все почалося, як і всі, дуже емоційно переживав події в Україні. Він купив у Польщі набір чорного картону, і кожен день писав по картині, на яких і біль, і горе, і страх, і віра в Перемогу, і смерть, і життя... Після того, як останній аркуш було використано, художник повернувся в Київ. Він бере дуже активну участь у волонтерському русі, передає картини і кошти для ЗСУ, розповідає світу про нашу війну.

Матвій Вайсберг торкається в своїй творчості філософських і релігійних тем, переосмислює Творення світу, пише пейзажі і портрети, серед яких виділяються портрети сина і батька, так схожих один на одного.

Цілком в контексті наших реалій на виставці дуже холодно. Цей холод навіть здається спецефектом виставки, організованим для глибшого розуміння думки автора. Але це, звичайно, не так. Просто майте це на увазі, коли в останні дні виставки завітаєте на неї, щоб побачити все на власні очі! Одягайтесь тепліше і глибоких вам вражень!

Текст : Олександра Чепілко