НТБ КНУТД

Не секрет, що Київський національний університет технологій та дизайну розташований в одному із найдавніших районів Києва — Печерську. Район, який сповнений історичними, культурними пам’ятками світового та місцевого значення. У дописі розповідаємо про ще одну віднайдену пам’ятку, на цей раз ботанічну.

Нещодавно, ЗМІ оприлюднили рішення   Київської міської ради про оголошення вікового дерева – Дуба Миколи Пимоненка –  ботанічною пам’яткою природи місцевого значення. Про це повідомили в Департаменті захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА.

Дерево розташоване на вулиці Сергія Гусовського, 12/7 і знаходиться біля головного корпусу КНУТД з правої сторони. За оцінками фахівців, це дуб звичайний віком понад 300 років, який має значну екологічну, історичну та культурну цінність як складова міської екосистеми Києва. Дослідження дерева проводили науковці Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка, які підтвердили його цінність і належність до вікових дерев.

Свою назву — «Дуб Миколи Пимоненка» дерево отримало від картини українського художника Миколи Пимоненка «Вихід з церкви у Страсний Четвер» (1904 рік), де воно зображено.

 Картина демонструє звичай прихожан нести додому запалену свічку після богослужіння додому та передає атмосферу християнського свята. Робота вражає невимовною колористичною красою, де передано поєднання природного місячного світла і світла, створеного людиною, на перший погляд штучного, а насправді духовного.

На жаль, університетська спільнота не зможе побачити храм Святої Ольги, зображений на картині відомого художника. Святиня знаходилася на розі сучасних вулиць Панаса Мирного та Сергія Гусовського, була освячена у 1835 році на честь київської княгині Ольги. За свідченням краєзнавців, проста прямокутна споруда була збудована у перехідних формах від класицизму до візантійського стилю, з ампірною банею та портиком. У 1885—1886 роках до церкви була прибудована двоярусна дзвіниця. Автором проєкту став відомий київський зодчий Володимир Ніколаєв, що обіймав посаду єпархіального архітектора.

У 1934 році після перенесення столиці з Харкова до Києва, більшовицька влада планувала декілька варіантів розміщення урядового центру та головної площі міста. Як один з варіантів розглядалася також Печерська площа, тож невдовзі церкву закрили. До знесення у 1936 році її приміщення використовували як гуртожиток для робітників заводу «Арсенал».

Пишаємось тим, що маємо можливість працювати і навчатись в історичному місці та закликаємо разом відкривати та зберігати історичну пам'ять міста, країни, народу!

Текст: Людмила КРЕХОВА