Книга молодої української авторки "За Перекопом є земля" є одним з найкращих сучасних літературних творів про Крим. Вона така багатошарова, торкається таких вразливих і болючих тем не тільки суто кримських, а й загальноукраїнських, загальнолюдських, етичних, що кожен читач знайде в ній щось своє, особливо близьке саме йому.
Робота над написанням книги тривала понад десять років. Анастасія Левкова
опрацювала величезну кількість документів, етнографічного матеріалу,
опитала десятки людей. Книга охоплює проміжок часу від початку 90–х до
наших днів. В центрі твору – життя, кохання, становлення і пошук
самоідентичності однієї кримської дівчинки, дівчини, молодої жінки. Її життя
– наче тло, на якому можна спостерігати різні зрізи і сторони соціальних,
культурних, освітніх проблем Криму. Багато уваги приділено в творі
мовному питанню, розповідається, як важко і складно було відкривати
українські класи, умовляти батьків і дітей вивчати українську і кримсько-
татарську мови. Іноді дуже непросто складались міжетнічні стосунки. Люди
звикли жити в полоні своїх упереджень і стереотипів, особливо старше
покоління. "Доцю, ми – русскіє. Ти дружиш із кримськими татарами. А
прийдуть націоналісти – і скажуть: тут повинні жити лише українці, а іншим
в Криму не місце. Ти такої загрози не бачиш?". Багато розповідається про
діяльність російських громадських і "культурних" організацій, яких було
безліч в Криму, їх пропагандистську діяльність, промивання мізків
кримчанам. Героїня, її подруги, друзі, коханий, такі різні за етнічним
походженням, мають протилежні погляди, відповіді на питання, досвід... В
кожного свої сімейні історії і таємниці, свої скелети в шафах. Молодь
дискутує, сперечається, але всі гаряче люблять свій Крим, своє життя, аж
поки...
... наступає той день, коли всі вони стають перед вибором, як далі жити, де жити, на чий бік стати. Цей день – 26 лютого 2014 року, переломний день в
історії Криму, в історії України. В книзі події цих днів описані майже з
похвилинною точністю, з точок зору різних етнічних і соціальних груп,
різних поколінь.
Оповідь в книзі ведеться від першої особи, але ми майже до останньої
сторінки не знаємо імені героїні. Ми знаємо, що її дід і бабуся з Уралу, а
отже, ймовірно, росіяни, знаємо, що дід в минулому КДБіст, а батько –
сталініст і "совок". А ще вона дуже любить російську літературу, пише вірші
і живе саме в цьому культурному контексті. Маючи схильність до мов, вона
вивчає кримсько-татарську – мову своїх близьких друзів, українську – мову
улюбленої вчительки, знає англійську... І весь час намагається зрозуміти, хто
вона, де її серце. І тільки, коли вона знаходить для себе відповіді на всі
питання, ми дізнаємося її ім'я. Яке? Про це ви дізнаєтесь, коли прочитаєте
книгу "За Перекопом є земля". І ще – чому саме так вона називається.
"Ми, хто виросли на Дідах Морозах, а не Святих Миколаях..., ті, хто слухали
у підліцтві Земфіру і "Сплін" а не "Аква-Віту" і "Скрябіна", і "Океан Ельзи"
відкрили для себе з російського серіалу "Брат",... читали Купріна і Пєлєвіна, а
про Курбаса і Андруховича дізналися вже дорослими, ми не п р и м а ж е м
о с ь. Ми д о л у ч и м о с ь...
І, може, нам будуть снитися сни російською, але під "Ще не вмерла" рука
сама тягнутиметься до серця. Нас не розчулить "Матушка россия", зате
"Червона калина" пройматиме до кісток.
Ми долучимось – ми виберемо українську мову і українську культуру, хай не
як мову й культуру своїх батьків і дідів, бо родинні історії – болісні і
суперечливі, – а як мову своїх дітей. Тож нашим дітям не доведеться
відкинути звичне з колиски, шукати нових себе, видлубувати культуру своїх
справжніх предків або й не предків, а просто сусідів, і наші діти вже не
каратимуться відчуттям: я – примазався, я – примазалась".
Щороку, 21 лютого, світова спільнота відзначає Міжнародний день рідної мови.
День був встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.
21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці. Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.
Рідна мова – це надбання наших предків, вона пов’язує людину з її народом, попередніми поколіннями та водночас є потужним ідентифікатором.
Згідно зі статтею 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова».
Протягом багатьох віків українці боролися за право розмовляти, писати, читати рідною мовою. І тепер мільйони людей вільно послуговуються українською мовою як у нашій країні, так і за її межами.
Сьогодні, під час повномасштабного вторгнення, ми мусимо знову ставати на її захист: Слова Ліни Костенко - «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову», сприймаймо як застереження та робімо все можливе, щоб зберегти рідну мову!
“Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема” - Володимир Сосюра. Ворог добре знає: відібравши мову, він привласнить собі душу народу, його культуру й традиції, а також історію.
Ми спрямовуємо свою роботу на збереження та популяризацію рідного слова, продукування моди на українську мову. Обслуговування читачів, наукова і соціокультурна робота, книжкові виставки, сайт та соціальні мережі – українською мовою!
Науково-технічна бібліотека КНУТД працює над списанням книжкового фонду мовою агресора, прибрала її із фондів відкритого доступу, та не видає користувачам.
Приємно зазначити, що серед наших читачів зростає популярність української сучасної художньої літератури. Особливу увагу привертають видання про російсько-українську війну, написані під час повномасштабного вторгнення.
У бібліотеці підготували виставку, присвячену питанням вивчення української мови, а також запропонували учасникам спільноти взяти участь у флешмобі «Улюблене українське слово» на сторінці НТБ КНУТД у Facebook: написати у коментарях слово з української мови, яке подобається або є рідко вживаним (в разі потреби пояснити його значення).
Плекайте та любіть рідну мову:
«Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її». - Олесь Гончар
«Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п’янить». - Олександр Олесь
«Мова росте елементарно разом з душею народу». - Іван Франко
26 лютого в Україні відзначають День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Пам'ятна дата на річницю проведення мітингу кримських татар та українців у місті Сімферополі на підтримку територіальної цілісності України, встановлена 2020 року Указом Президента України № 58 на вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території – в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі. Кримськотатарський народ – корінний в України, чиє походження та історична доля нерозривно пов’язані із Кримом і Північним Причорномор’ям. Вони не визнали тимчасової окупації та порушень прав людини й норм демократії, за якими живе весь цивілізований світ. Повернення Криму до України неодмінно відбудеться. Крим – частина України і вона буде звільнена від окупанта. Традиційна культура кримськотатарського народу століттями поєднувала риси різних цивілізацій: середземноморської, близькосхідної, центральноазійської, але на своєму історичному шляху вона зберегла власну ідентичність та самобутність. З метою широкого ознайомлення з історичною спадщиною та сучасною культурою Криму до цієї дати відбуваються інформаційно-освітні заходи, як-то обговорення книг, перегляди фільмів, мистецькі виставки. Доповнити знання про кримськотатарську історію та культуру можна всім охочим, відвідавши у Національному музеї історії України виставку про культуру Криму «MIRAS. Спадщина». Цей захід є спільним проєктом із ГО «Алєм», яка опікується захистом і популяризацією кримськотатарської нематеріальної культурної спадщини, має на меті показати культуру кримських татар як живе явище з безперервними традиціями, які досі впливають на цінності суспільства, є частиною повсякдення, політичної культури та взаємин із навколишнім світом. Партнерами проєкту є Скарбниця Національного музею історії України, Національний музей українського народного декоративного мистецтва, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.
На виставці вперше представлено найбільшу на материковій частині України колекцію предметів кримськотатарського ювелірного мистецтва й побуту XIХ – початку XX століть, вражаючі зразки традиційного одягу. Тут можна побачити срібні к’ушаки (жіночі пояси) та топеліки (навершя жіночих головних уборів), які вражають витонченістю роботи в техніці кримськотатарської філіграні (ХІХ – початок ХХ століття, колекція Скарбниці). Також демонструються срібні футляри для Корану та чоловічі амулети, посуд для кавування, зразки вишивки золотом. Відвідувачі можуть ознайомитися зі звичаями, мистецтвом, релігійними та світоглядними традиціями корінного народу Криму завдяки багатим орнаментальним композиціям, дізнатись про значення символів традиційного орнаменту Орьнек, який створювали не лише як елемент інтер'єру. Майстри вкладали у свої роботи глибокі сенси, близькі українцям: прагнення благополуччя, міцної родини, безпеки й захисту, поваги до старших, здоров’я, зв’язку з природою та батьківщиною.
Виставка складається також із літографій художника Фрідріха Гросса, нащадка німецького колоніста, на яких представлено традиційний світ кримських татар першої половини ХІХ століття, коли була жива спадщина ханських часів. Зауважимо, що чимало із зображених Фрідріхом Гроссом пам’яток були знищені у процесі російської колонізації.
Відвідувачі виставки зможуть переконатися в обʼєднуючих сенсах мистецтва, побачити спільності народів у образі мислення, почуттях та цінностях, притаманних як українцям, так і кримським татарам. У мирі, злагоді та єдності нації розвиваються та міцніють, збагачуються їхні культури та народи.
Виставка відбувається у Скарбниці Національного музею історії України за адресою вул. Лаврська, 9, корпус 12, відкрита з вівторка по неділю з 10:00 до 17:00 і триватиме до червня 2024 року.
У Національному музеї «Київська картинна галерея» відбувається виставка українського митця вірменського походження Бориса Єгіазаряна «Гранат. З рубінів і перлів», присвячена Сергію Параджанову, кінорежисеру і митцю. Борис Єґіазарян - художник-графік, живописець та колажист, він народився у Вірменії, навчався живопису в Пітері, потім у Києві, де оселився і плідно працює вже багато років. Учасник численних виставок в Україні і за кордоном. Роботи представлені в колекціях Київської національної картинної галереї, Вінницького музею мистецтв, Музею Сергія Параджанова в Єревані, Національної галереї Вірменії. Барви картин в експозиції надзвичайно світлі та яскраві, а сюжети водночас наївні і символічні. Простір емоційного, сповненого почуттів живопису переплетений і доповнений наявністю реальних предметів, якими Борис Єгіазарян збагачує свої твори. Художник полюбляє колажі, асамбляжі і не приховує, що в цьому наслідує Сергія Параджанова. Навіть концепцію цієї виставки створювали, надихаючись поетичними кінострічками Сергія Параджанова, тому кожна зала розкриває різні аспекти творчості художника – наче сцена з фільму про творчість Бориса Єгіазаряна.
З початку повномасштабного вторгнення Борис Єгіазарян неодноразово організовував благодійні збори на допомогу нашим військовим, які знаходяться в гарячих точках. Протягом виставки відбудеться благодійний продаж картин художника, всі кошти будуть передані на потреби ЗСУ. Виставка триватиме до 25 лютого 2024 року.
7 лютого 2024р. відбувся вебінар «Вікіпедія і бібліотека: можливості і партнерство на межі» за підтримки Української бібліотечної асоціації та бібліотеки ім. Л. Каніщенка Західноукраїнського національного університету.
Доповідач: Казимир Возьний, кандидат економічних наук, директор бібліотеки ім. Л. Каніщенка.
Створення проекту Вікіпедія бере початок з 2001 року. Це багатомовна, безкоштовна та загальнодоступна онлайн-енциклопедія. На вебінарі були надані практичні поради щодо співпраці між бібліотеками та Вікіпедією, розглянуті питання промоції іміджу бібліотеки на сторінках Вікіпедії, нові засоби просування свого інформаційного контенту, створення простору для комунікацій.
Захід ознайомлює широку громадськість із сучасними можливостями бібліотек у цифровому світі, покращенням доступу до інформації, розширення аудиторії та сприяння вільному обміну знань, як творити вікіпедійний та академічний контент, дотримуючись правил авторського права та як отримати дозвіл на розміщення запозиченої інформації.
Були розглянуті приклади успішних партнерств, типові помилки на цьому шляху й надані практичні поради щодо організації співробітництва між бібліотеками та онлайн-енциклопедією.
Продовжується серія вебінарів українською мовою від компанії Clarivate, яка є власником і виробником потужних ресурсів та інструментів, зокрема міжнародної наукометричної бази даних Web of Science.
Вебінари є корисним джерелом для навчання і вичерпною інструкцією для користування продуктами, ресурсами та інструментами Clarivate.
Вебінари безкоштовні, проводяться на платформі ZOOM.
8 лютого 2024 (четвер) Тема: Світ журналів: хороші, погані та хижацькі Час 10:15–11:15
Кафедра біотехнології, шкіри та хутра факультету хімічних та біофармацевтичних технологій у межах проєкту «Подаруй книгу» до Міжнародного дня дарування книг (International Book Giving Day), що відзачають 14 лютого кожного року, для забезпечення студентів цікавою, актуальною навчально-методичною літературою вже вкотре передали до науково-технічної бібліотеки Університету книги.
Кожен з нас може підтримати добровільну ініціативу проєкту, який має на меті збільшення зацікавленості учасників освітнього процесу у читанні книг і посилення інтересу до бібліотек, а також дозволяє поповнити фонд новими виданнями.
Запрошуємо здобувачів вищої освіти на викладачів до ознайомлення з джерелами!
Швець Ю.В. Біологічні основи інфекційних процесів бактеріальної етіології : підручник. Київ : Видавництво Ліра-К, 2022. 244 с.
У підручнику представлено системний погляд на процеси взаємодії організму людини з бактеріями на молекулярному, клітинному та організменному рівнях. Поняття інфекційного процесу розкривається в широкому розумінні цього терміну, як взаємодія макроорганізму як з патогенними бактеріями, так і з умовно-патогенними представниками мікробіоти. В підручнику наведено новітню інформацію щодо взаємодії низки факторів патогенності та метаболітів бактерій з різними органами і системами макроорганізму. Важливу роль у такій взаємодії відіграє активність імунної системи як ключової, що забезпечує гомеостаз макроорганізму.
Технології ефірних олій і парфумерно-косметичних продук-тів. Лабораторний практикум: Навч. посіб. / В.В. Манк, М.І. Осейко, В.І. Бабенко та ін. К.: НУХТ, 2018. 139 с.
Розглянуто будову та властивості поверхнево-активних речовин, особливості процесу міцелоутворення, основні методи аналізу властивостей поверхнево-активних речовин, складу та якості ефірних олій, туалетного мила, якості та безпеки парфумерно-косметичної продукції, сировини для її виготовлення. Наведено схему технохімічного контролю парфумерно-косметичних продуктів.
Пирог Т.П., Пенчук Ю.М. Біохімічні основи мікробного синтезу: підручник. К: Видавництво Ліра-К, 2020. 258 с.
У підручнику наведено шляхи біосинтезу препаратів на основі біомаси мікроорганізмів (синтез структурних компонентів мікробної клітини: полімерів – білків, нуклеїнових кислот, ліпідів, полісахаридів і відповідних мономерів – амінокислот, нуклеотидів, вуглеводів, жирних кислот), біогенез первинних метаболітів (органічних кислот, амінокислот і вітамінів), детально розглядаються шляхи регуляції біосинтезу амінокислот та підходи до створення штамів-надсинтетиків цих мікробних метаболітів. Охарактеризовано шляхи біосинтезу вторинних метаболітів (екзополісахариди, гібереліни, поверхнево-активні речовини) у мікроорганізмів та фізіологічні основи регуляції їх синтезу, а також дані про біосинтез продуктів бродіння (етанол, молочна кислота, бутанол та органічні розчинники) та ферментів.
З використанням сучасних даних Кіотської енциклопедії генів і геномів (KEGG: Kyoto Encyclopedia of Genes and Genomes) розглянуто шляхи біосинтезу антибіотиків, що походять від єдиного первинного метаболіта (хлорамфенікол, феназинові та нуклеотидні); утворюваних конценсацією кількох первинних метаболітів (лінкоміцин, новобіоцин, клавуланова кислота, пуроміцин, стауроспорин); поліпептидних (граміцидин C, бацитрацин, ванкоміцин, теіксобактин) та β-лактамних (пеніциліни, цефалоспорини, карбапенеми, монобактами); утворюваних полімеризацією ацетатних і пропіонатних одиниць (гризеофульвін, тетрацикліни, полікетиди першого (еритроміцини, мегаломіцини, пікроміцин, тилозин, олендоміцин, авермектини та рифаміцини) і другого (доксорубіцин) типу; терпеноїдних (фузидієва кислота) та аміноглікозидних (стрептоміцин, неоміцин, канаміцин, гентаміцин, тобраміцин); а також C7N-аміноциклітолів (валідаміцин А).
Для студентів спеціальності 162 «Біотехнології та біоінженерія» та споріднених спеціальностей (091 «Біологія», 226 «Фармація»), а також для спеціалістів, які працюють в галузі біотехнології та біології.
Висвітлено загальні питання автоматизації виробничих процесів, описано автоматичний контроль технологічних параметрів, автоматизовані системи регулювання, технічні засоби автоматизації, основи проектування автоматизованих систем.
Розглянуто основи автоматизації виробництва із застосуванням мікропроцесорних промислових контролерів і принципи побудови комп’ютерно-інтегрованих систем управління з використанням автоматизованих робочих місць оператора-технолога.
Для студентів вищих навчальних закладів освіти I–IV рівнів акредитації, які спеціалізуються в галузі автоматизації виробництва, а також для студентів – технологів, енергетиків, механіків та інших, які повинні мати знання для роботи в умовах комп’ютерно-інтегрованого автоматизованого виробництва і вміти сформулювати вимоги до впровадження нових і модернізації існуючих систем автоматизації.
Може бути використаний також науково-технічними працівниками різних галузей промисловості.
«Співіснування з темрявою» — виставка українського сучасного мистецтва, яка триває в Мистецькому арсеналі (вул. Лаврська, 10-12) з 9 листопада 2023 до 25 лютого 2024 року. Реагуючи на минулорічні відключення електроенергії, автори шукали відповідь на питання, яким має бути мистецтво, щоб не зникнути у темряві. У межах проєкту представлені мультимедійні та аудіовізуальні інсталяції, перформанси, живопис та інші художні роботи авторів і авторок: Терези Барабаш, Сергія Петлюка, Даші Подольцевої і Олексія Шмурака, Антона Саєнка, Івана Світличного, Федора Тетянича, Максима Ходака, Терези Яковини та Photinus studio.
Коли міста й села періодично занурювалися в темряву, мистецтво, що ставило собі за мету відображати суспільні зміни, мусило заявити про себе, як засіб організації існування життєвого світу. Так актуалізується мрія художника Федора Тетянича про автономний життєвий простір, біотехносферу, що може протистояти навіть космічному холоду. З чіткої інженерної конструкції вона переосмислюється як певна соціальна організація. Кав’ярні, сусіди, друзі чи офіси, що підключили генератор і старлінк (чи ще якось розв’язали питання комунікацій), створюють утопічні інфраструктурні вузли. Під’єднання до комунікацій стало неминучою долею і для об’єктів мистецтва. Окремі художні об’єкти ніби зібралися гронами довкола емануючих джерел світла чи енергії. Ця екзистенційна напруга вкотре підкреслила важливість довколишньої інфраструктури та етики солідарності. Саме оприявненню стратегій, залежностей, слабкостей митців у способах співіснування з темрявою і присвячено виставку. Митці та мисткині відповідають на виклики часу винаходом світла всередині самих себе й навколишньої спільноти. Виставка містить інсталяції з високим сенсорним навантаженням.
Кафедра біотехнології, шкіри та хутра факультету хімічних та біофармацевтичних технологій постійно слідкує за новинками навчально-методичної та наукової літератури, що сприяє досягненню цілей та програмних результатів навчання здобувачів вищої освіти за освітніми програмами кафедри.
З радістю повідомляємо нашим користувачам, що на полицях науково-технічної бібліотеки з’явилося видання, подароване колективом кафедри біотехнології, шкіри та хутра.
Основи імунології. Функції та розлади імунної системи, переклад 6-го англомовного видання під науковою редакцією у перекладі з англійської Валентини ЧОП'ЯК, доктора медичних наук, професора, завідувача кафедри клінічної імунології та алергології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, заслуженого лікаря України.
Професійний колектив авторів видання – група американських вчених:
Абул К. Аббас, бакалавр медицини, бакалавр хірургії, Почесний професор патології, Університет Каліфорнії в Сан-Франциско, Сан-Франциско, Каліфорнія;
Ендрю Г. Ліхтман, доктор медицини, доктор філософії, Професор патології, Гарвардська медична школа, Бостонський медичний центр «Brigham and Women's Hospital», Бостон, Массачусетс;
Шив Піллай, бакалавр медицини, бакалавр хірургії, доктор філософії Професор медицини, медичних наук і технологій, Гарвардська медична школа, Массачусетська лікарня загального профілю, Бостон, Массачусетс;
Окремої уваги заслуговують ілюстрації відання, підготовлені Девідом Л. Бейкером, магістром гуманітарних наук.
Публікуємо анотацію для ознайомлення, і нагадуємо, що книга зберігається у фонді читального залу (ауд. 1-0394).
Основи імунології: функції та розлади імунної системи : посібник : пер. 6-го англ. вид. / Абул К. Аббас, Ендрю Г. Ліхтман, Шив Піллай; наук. ред. пер. Валентина Чопʼяк. - К. : ВСВ «Медицина», 2020. - viii, 328 с.
ISBN 978-617-505-808-4 (укр.)
ISBN 978-0-323-54943-1 (англ.)
Цей сучасний, стислий, проте ґрунтовний посібник з імунології створено професійним колективом авторів. Матеріал викладено в доступній формі, ілюстровано численними інформативними малюнками й таблицями, що дає змогу глибше зрозуміти найважливіші поняття й принципи функціонування імунної системи.
Значну увагу приділено клінічним аспектам імунології, патогенезу хвороб та розробленню нових методів лікування. Висвітлено особливості природженого й адаптивного імунітету, характеристики клітинної та гуморальної імунної відповіді, розглянуто питання імунологічної толерантності й аутоімунітету, імунології пухлин, зокрема імунотералії, трансплантації, гіперчутливості, а також природжених і набутих імунодефіцитів.
Книга містить 12 розділів, на початку кожного розділу подано його зміст, а в кінці – запитання для самоконтролю. Кожен розділ можна читати окремо, оскільки ключові ідеї повторюються в різних частинах книги, і це також сприяє кращому засвоєнню матеріалу.
Для студентів медичних закладів вищої освіти, лікарів-інтернів, студентів суміжних медичних і біологічних галузей.
