НТБ КНУТД

Ілларіон Павлюк «Я бачу, вас цікавить пітьма»

Про цю книгу вже стільки написано і розказано літературознавцями, журналістами і блогерами, що, здається вже все розібрано по молекулах і атомах)).

І все ж… Книга настільки універсальна і магічно багатошарова, що будь-який читач знайде в ній щось зрозуміле і знайоме саме йому.

«Мистецтвом треба цікавитись», – час від часу повторює один з героїв книги. І дійсно, підкований інтелектуал буде буквально продиратись крізь «хащі» натяків і алюзій цього етичного роману, втиснутого в оболонку детектива. Тут і давньогрецька і фінська міфології, і біблійні сюжети, і теорії Ніцше і Фрейда, і музика (Highway to Hell AC/DC і Політ валькірій Вагнера), книги Стівена Кінга, Данте Аліг’єрі і Льюїса Керрола, фільми «Матриця» і «Мовчання ягнят», і, звичайно, Ієронім Босх, з картин якого письменник взяв не тільки деяких героїв, а й багато сенсів і символів. Мені здається, що всі ті відсилки – це любов і повага автора до свого читача – як не одне впізнає, так інше. Ми ж усі так радіємо, коли впізнаємо щось знайоме. «Так ось вам, радійте», – ніби щедро пригощає нас Ілларіон Павлюк натяками.

Читач менш підготовлений в силу свого віку, прочитає просто)) детективний містичний трилер. Хтось зануриться в етичний психологізм, а для когось книга стане джерелом філософських роздумів:

Чому люди коять злочини?

Як звичайна дитина перетворюється на чудовисько?

Чи несуть батьки відповідальність за злочини своєї дитини?

Як працює пам'ять?

Як виглядає байдужість?

Дія роману відбувається в пеклі в «декораціях українського райцентру». Пекло для Павлюка – місце суцільної байдужості, місце, де ніхто нічого не хоче пам’ятати, за будь-яку ціну тікає від спогадів, де кожен ще і ще раз проживає найгіршу версію свого життя, повторюючи старі і творячи нові злочини. Кожен з героїв роману втілює в собі якийсь з основних гріхів: гординю, жадібність, хтивість, гнів, ненажерливість, заздрість, байдужість. «Гріхи рідко ходять нарізно. І по-справжньому вовчі гріхи радше за все властиві найпаршивішим вівцям». Кожен з героїв, включно з головним, огидний по-своєму. Це роман без позитивних персонажів. Іноді їм навіть співчуваєш, але як не намагаєшся стати на місце кожного з них,  зрозуміти мотиви їхніх вчинків – тільки глибше й глибше відчуваєш відчай: будь-який з них може бути тим самим звіром-маніяком і вбивцею. «Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби».

Тільки одна героїня викликає любов і співчуття – маленька особлива дівчинка Надійка. Дитина, яку зрадили її батьки, дитина, в сенс життя якої не вірять майже всі «нормальні» герої. І саме ця Надійка дає надію, що це коло гріховного кружляння колись перерветься. Якщо не для всіх, то хоч для головного героя. Проблема відношення суспільства до особливих дітей – надважлива і особиста для самого автора, батька особливої дівчинки, якій і присвячено книгу.

Роман «Я бачу, вас цікавить пітьма» затягує і не відпускає, змушує перечитати і переслухати масу додаткових джерел. Ти вже ніколи не станеш таким, як до читання. Ти весь час повертаєшся до нього думками, знов і знов вирішуєш глобальні питання для людства і особисто для себе. Так, мене дуже цікавить пітьма. В світлому сенсі цього слова.

Текст: Чепілко Олександра