НТБ КНУТД

Виставка «Невидимі сади» у Музеї Тараса Шевченка досліджує взаємозв’язок людини і природи через мистецтво. Цей проєкт торкається глибинних тем стійкості та відновлення, зосереджуючись на двох ключових аспектах: вразливості зникаючих рослин України, що постраждали від війни, та  віднайдення внутрішніх опор, символом яких є «невидимі сади», приховані у кожному з нас.  Сади розглядаються як місця рівноваги та безпеки, де тривожні думки поступово перетворюються на спокійні роздуми. Сьогодні в Україні особливо важливо визначити такий простір для себе, тому що потреба у спокої та затишку є  невід'ємною частиною нашої дійсності.

Велика виставка, яка об'єднує роботи 124 сучасних українських митців,  складається з шести тематичних частин: «Невидимі», «Винайдені», «Внутрішні», «Вічні», «Зникаючі» та «Сади». Кожен розділ розкриває різні аспекти гармонії між людиною та природою, підкреслюючи роль саду як місця відновлення, прихистку та рівноваги.

Невидимі, але цілком реальні сади – це наш внутрішній світ, пов'язаний з минулим, з традиціями предків прихованим корінням, що підтримує нас у сучасному світі і додає сил для існування. Сад є точкою «заземлення», що повертає до себе, до природи, до того, що є нашою опорою. Тут можна віднайти відчуття спокою, яке виникає, коли заплющити очі і уявити шелест листя, пахощі трави, доторкнення до тендітної пелюстки квітки чи обійми близьких. Кураторки проєкту — Дельнара Ель і Наталія Купчик  через цей проєкт і власними творами закликають до віднайдення внутрішніх садів як джерела сили та відновлення.

Існування унікальних і рідкісних рослин робить природу України неповторною. У своїх роботах художниці, вишукана графіка яких зображує ботанічні об’єкти, намагаються привернути увагу до рослин, що є частиною нашої екосистеми, а нині опинилися під загрозою зникнення.

Виставка експонуватиметься до 27 жовтня 2024 року. В рамках виставки будуть проведені майстеркласи, кураторські екскурсії, лекції від екологів, психологів та митців, що може зацікавити усіх шанувальників живопису, творчу студентську молодь.

Текст: Ніна Максимова